30 липня 2019 року№ 857/5747/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Кухтея Р.В.
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, ухвалене суддею Гавдик З.В., м. Львів, дата складання повного тексту рішення 22 квітня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-
01.03.2019 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2 від 04.02.2019 року;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00208 від 04.02.2019 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2 від 04.02.2019 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00208 від 04.02.2019 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу. Відтак, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,вважаючи його прийнятим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріальногоправа, Львівська митниця ДФС оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянтпосилається на те, щодо митного оформлення товару «Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для перевезення пасажирів на дорогах загальногго користування, марки: BMW, модель 525і, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна - не визначений, двигун - бензин, кузов - седан, об'єм двигуна 2497см3, потужність 160 Kw, колір - сірий, випуску 2005, модельний рік - 2005, дата першої реєстрації 23.06.2005, колісна формула 4x2, місць вкл. водія - 5, дверей - 4. Країна виробництва - НІМЕЧЧИНА», до митного оформлення подано фактуру (інвойс) від 27.12.2018, в якій вартість транспортного засобу зазначено 2500 Євро.За МД №UА209190/2019/008678 від 24.01.2019 індикатор ризику, визначений на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв'язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, склав 6499 Євро, що перевищувало заявлену фактурну вартість (2500 євро).
Апелянт посилається на те, що відповідно до вимог Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 р. №1077 (далі - Тимчасовий порядок), якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу, проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу.
При розгляді поданих до митного оформлення документів було виявлено, що до митного оформлення подано фактуру № б/н від 27.12.2018, видану юридичною особою. Відповідно до вимог ч.1 ст.368 МКУ, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Однак прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.
Апелянт вказує на те, що митниця не могла визначити вартість на базі ціни, встановленої експортером у зв'язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар.Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від 04.02.2019 №ЦА209000/2019/000086/2 використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повноїконкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР - 6499 Євро.
Таким чином, апелянт вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 04.02.2019 №UA209000/2019/000086/2 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 27.12.2018 року позивач придбав у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «BMW 525і», 2005 року випуску, з об'ємом двигуна 2497 куб.см., номер кузова НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль придбано у Німеччині за ціною 2500,00 євро; розрахунок проводився готівкою.
05.01.2019 року позивач в електронному вигляді подав до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209070/2019/000767 для здійснення митного оформлення імпортованого товару.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість, згідно з п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, за основним методом (за ціною договору), а саме - 2500,00 євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 27.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 27.12.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.01.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №04/01/2019/12 від 04.01.2019 року.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості автомобіля Львівською митницею ДФС встановлено розбіжності та направлено декларанту письмову вимогу про необхідність надання додаткових документів, у відповідь на що декларант надав висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №1503 від 11.01.2019 року, згідно якого вартість на кордоні України - без врахування митних платежів та зборів, не розмитненого і не зареєстрованого в Україні автомобіля «BMW 525і», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2005 року виготовлення, станом на момент виконання даного дослідження становить 2473,80 євро.
04.02.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2, відповідно до п.33 якого скориговано вартість автомобіля до 6499,00 євро, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00208.
Згідно з ч.1 ст.51 МК Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу.
Частинами 1,2 ст.52 МКУкраїни передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.
Приписами частини 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.2ст.53МК Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Пунктом 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Отже, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта як на підставу для витребування додаткових документів та відомостей, на спрацювання АСАУР, оскілький митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього - у разі виявлення підстав - може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому ці виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити.
Крім того, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому позивачем, не була підтверджена, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем до митного оформлення подано фактуру №б/н від 27.12.2018 року, видану юридичною особою, то такі є абсолютно безпідставними, адже додана фактура є типовим бланком, який можна придбати в органі, який здійснює реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку транспортних засобів.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає уваагу, що матеріалами справи підтверджено, що автомобіль придбано у фізичної особи, розрахунок через фінансову установу не здійснювався, тому відсутні будь-які банківські платіжні документи, що стосуються даного товару.
Крім того, під час митного оформлення, проведення митної консультації та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем не висловлювалися зауваження до рахунку-фактури №б/н від 27.12.2018 року, а відтак, у силу абз.2 ч.2 ст.77 КАС України, митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позиція суду першої інстанції, що в органу доходів і зборів була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок-фактура (інвойс) від 27.12.2018 року містить відомості про продавця, його адресу та номер телефону, втім відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем безпідставно використано інформацію з програмного продукту «Schwacke», адже, як видно зі змісту такої, митним органом за середній пробіг взято 162244,00 км, в той час як пробіг придбаного позивачем автомобіля становить понад 350000,00 км, тобто удвічі більше. Крім того, долучений до матеріалів справи витяг з каталогу «Schwacke», який використано відповідачем, виконано на німецькій мові, а переклад на українську - взагалі відсутній.
Із матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України.
Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Згідно п.п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000086/2 від 04.02.2019 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості. Жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів спірне рішення не містить. Відповідач обмежився лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначивши при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
Покликання апелянта на те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Із матеріалів справи вбачається, що на електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів декларантом було подано висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу №1503 від 11.01.2019 року, яким підтверджено обґрунтованість заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраний метод її визначення.
Однак, як видно з картки відмови в прийнятті митної декларації типу ІМ 40 ДЕ №UA209190/2019/008678 від 24.01.2019 року, даний висновок експерта взагалі не враховувався відповідачем при прийнятті спірного рішення. Під час розгляду справи, відповідачем також не спростовано та не надано належних доказів для спростування згаданого висновку.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проте відповідачем на наведено обґрунтованих та беззаперечних підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості у їх послідовності.
У даному випадку, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щопозивач під час митного оформлення надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення.
Відтак, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №1.380.2019.000980 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Р. Б. Хобор
Р. В. Кухтей
Повне судове рішення складено 31.07.2019.