30 липня 2019 року № 857/7288/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Кухтея Р.В., Хобор Р.Б.
за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 червня 2019 року, ухвалене суддею Сіліч І.І., м. Рожище, у справі за позовом ОСОБА_1 до командира роти №1 БУПП у Волинській області ДПП Шендюха Тараса Юрійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи,-
11.04.2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командира роти №1 БУПП у Волинській області ДПП Шендюха Тараса Юрійовича, в якому просить скасувати постанову відповідача про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 08.04.2019 серії ВР №150472 про притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в розмірі 425,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 12 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач 08.04.2019 року о 21 год 10 хв в м. Луцьку по вул. Гордіюка, керуючи автомобілем «RENAULTMEGANE», д.н.з НОМЕР_1 , здійснив поворот ліворуч, прицьому перетнув подвійну суцільну дорожню горизонтальну розмітку 1.3, яка розподіляє транспортні потоки та на вимогу працівників поліції не пред'явив поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим вчинивправопорушення, передбачені ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122 ч.1, ст.126 ч.1 КУпАП повністю доведена. Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушень, судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, наведені останнім з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його ухваленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 червня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що він заперечує проти доказів, використаних судом першої інстанції, оскільки: доказ (рапорт колеги) є сфальсифікованим, так як розгляд справи проводився не на місці вчинення правопорушення, а за іншою адресою, тобто було переслідування і помилково зупинено другий транспортний засіб (тобто його) напевно через те, що на дворі було вже темно. Стверджує, що інформація стосовно авто є невірною, так як на відео видно, що рапорт складається вже під час розгляду справи і його номерний знак і марку авто були просто взяті по факту його зупинки, а не автомобіля, який порушив ПДР.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командира роти №1 БУПП у Волинській області ДПП Шендюха Тараса Юрійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 08.04.2019 серії ВР №150472про притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в розмірі 425,00 грн та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
На переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, оскільки за змістом вказаних правових норм допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи до ухвалення рішення судом першої інстанції, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, позов ОСОБА_1 до Командира, який є неналежним відповідачем у даному спорі, не може бути задоволений у рамках даної справи.
При цьому відповідно до приписів частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частиною 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржуванерішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без задоволення, а постанови командира роти №1 БУПП у Волинській області ДПП Шендюха Тараса Юрійовича серії ВР №150472 від 08.04.2019 - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 червня 2019 року у справі №167/563/19 скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову командира роти №1 БУПП у Волинській області ДПП Шендюха Тараса Юрійовича серії ВР №150472 від 08.04.2019 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Р. В. Кухтей
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 31.07.2019.