25 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/7283/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання: Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 08 травня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Тімченко О.В. у м. Львові, дата складання повного тексту судового рішення 08 травня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції взводу №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Андріїва Назара Тарасовича про скасування рішення,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1053685 від 08.04.2019.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 08.05.2019 позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої зазначає, що дані технічного приладу TruCam 20/20 являються належним, допустимим та достовірним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Крім того, працівники патрульної поліції не складають протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а виносять на місці вчинення такого правопорушення постанову, тобто відбувається спрощене провадження у справі про адміністративне правопорушення. Тому просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що оспорюваною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Суть правопорушення за її змістом полягала в тому, що ОСОБА_1 08.04.2019 о 12 год 34 хв, керуючи транспортним засобом марки «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_1 в населеному пункті Рясне-Руське на автодорозі Західний обхід, перевищив встановлену швидкість руху на 27 км/год, рухаючись зі швидкістю 77 км/год при дозволеній 50 км/год, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam TС000705.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», тобто доказів, які стали підставою для прийняття оспорюваної постанови.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою питання належного відповідача, чим допустив порушення норм процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.213 КУпАП, органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до статті 222 цього Кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього ж Кодексу.
Частиною другою статті 222 КУпАП передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З наведеної вище норми слідує, що суб'єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є відповідний Орган в особі конкретної посадової особи.
Отже, інспектори патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повинен бути відповідний орган Національної поліції.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, адміністративний позов ОСОБА_1 було пред'явлено до Інспектора патрульної поліції взводу №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Андріїва Н.Т., який з огляду на викладені вище положення КУпАП не може бути належним відповідачем.
За змістом ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Таким чином, з наведених вище норм слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може бути здійснена виключно судом першої інстанції.
Отже, враховуючи що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що не вирішивши питання заміни неналежної сторони або залучення до участі в справі другого відповідача, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 08 травня 2019 року по справі №464/2138/19 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції взводу №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Андріїва Назара Тарасовича про скасування рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 29.07.2019.