Справа № 240/2462/19
Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
30 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи з 08 серпня 2018 року внаслідок захворювань, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 жовтня 2018 року №102;
- зобов'язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок захворювань, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду другої групи з 08 серпня 2018 року внаслідок захворювань, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 жовтня 2018 року №102.
Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням інвалідності другої групи інвалідність якого настала внаслідок що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні суду.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої в частині змінити, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 у 1968 році проходив військову службу на території Чеської народної республіки.
Відповідно до витягу з протоколу ЦВЛК від 03.02.2016 року №414 та висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 02.02.2016 року №210/Ж встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до витягу з протоколу ЦВЛК від 07.05.2018 року №1240 встановлено, що отримані позивачем захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 09.02.2016 року серія 12 ААА№216959 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 03.02.2016 року поранення, травма, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Як інвалід другої групи позивач не отримував одноразову грошову допомогу та не звертався за виплатою останньої.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №2 від 08.08.2018 року серія 12 ААБ №101281 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 08.08.2018 року. Комісією було встановлено, що захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Позивач звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою до Міністерства оборони України про виплату йому одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду другої групи з 08.08.2018 року.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 12.10.2018 року №102, пунктом 18 рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - комісія МОУ), затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пп. 3 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Позивачу групу інвалідності встановлено понад 3-місячний термін.
Водночас, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи 10.11.2015 року №2671/ж та висновок Центральної військово-лікарської комісії МОУ від 10.11.2016 року №4658, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та звернувся у встановленому порядку із відповідним переліком документів згідно з Порядком №975, Міністерство оборони України безпідставно відмовило позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Водночас, у відповідності до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Отже, законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.
Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Згідно з правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, акт судово-медичного обстеження та довідка МСЕК не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
Згідно пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу відповідно до Довідки МСЕК з 08.08.2018 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) імперативно визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби при виконанні обов'язків служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.
Аналогічно абзацом 1 підпункту 3 пункту 6 Порядку №975 імперативно визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби під час виконання обов'язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби.
З викладено слідує, що для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, граничний термін отримання інвалідності, яка давала б йому підстави для виплати зазначеної допомоги у разі інвалідності, спливає після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби.
Таким чином, для позивача, як особи, яка проходила строкову військову службу, граничний термін отримання інвалідності, яка давала б йому підстави для виплати допомоги від Міністерства оборони України, сплив після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для виплати допомоги.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем доведено, що рішення про відмову в призначенні допомоги, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.10.2018 № 102 прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, а тому не підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 31 липня 2019 року.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.