Справа № 240/473/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
31 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (повне судове рішення складене 07 травня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України про визнати незаконним рішення та картку відмови у митному оформленні та зобов"язати вчинити дії,
в лютому 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Житомирський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Житомирської митниці ДФС про визнання незаконним рішення Житомирської митниці Державної фіскальної служби №UA101000/2019/200007/2 від 04.01.2019 та картки відмови у митному оформленні №UA101090/2019/00001 від 04.01.2019 та зобов'язання Житомирської митниці Державної фіскальної служби здійснити митне оформлення ТЗ VOLKSWAGEN -VW PASSAT, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у відповідності до заявленої митної вартості позивачем (декларантом).
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 17.04.2019 позов задоволено частково. Визнав протиправним та скасував картку відмови №UA101090/2019/00001 від 04.01.2019 Житомирської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації і митному оформленні транспортного засобу та рішення Житомирської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200007/2 від 04.01.2019.
Судове рішення мотивоване тим, що у спірних відносинах інформація із програмного продукту SchwackeNet від 04.01.2019 є висновком про якісні та вартісні характеристики товару, оскільки, відповідач жодним чином не аргументував наявність у SchwackeNet відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, а також, нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що до митного оформлення подано рахунок-фактуру (інвойс) від 19.12.18 №б/н в якому відсутній підпис і печатка уповноваженого представника продавця/відправника товару, що створює обґрунтовані сумніви щодо дійсності правочину, вчиненого за даним рахунком-фактурою, та про те, що сторони досягли згоди продати та придбати оцінюваний товар саме за вказаною вартістю. Вважає, що декларант зазначивши резервний метод визначення митної вартості підтвердив свої сумніви щодо ціни товару за ціною договору. Митна вартість товару не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), оскільки самим декларантом вибрано 6 (резервний) метод визначення митної вартості (графа 43 за вказаною ЕМД), а документи подані для митного оформлення не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Відповідно до ст. 53 МК України відповідач обмежений переліком документів щодо підтвердження заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог щодо підтвердження митної вартості товарів, а тому митниця мала право на коригування митної вартості.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апеляційна скарга складена шляхом перекручування фактів, оскільки, зокрема не надання додаткової інформації про митну вартість товару не надає право митному органу визначати ціну товару іншим методом, оскільки прикріплені основні документи (договір купівлі-продажу, ідентифікатори товару), якими стверджено митну вартість декларантом прикріплено до митної декларації. Положення ч. 2 ст. 59 МК України зазначає, що ідентичні товари мають бути однакові за всіма ознаками з оцінюваним товаром. Наголошує, що судовому засіданні відповідач не зміг роз'яснити, яким чином різниця між товаром в п'ять років може мати однакову митну вартість.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Umowa kupna-sprzedazy samochodu від 19.12.2018 позивачем у юридичної особи Vientos sp. z.o.o було придбано транспортний засіб марки VOLKSWAGEN -VW PASSAT номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2006 та здійснено його оплату у валюті PLN в розмірі 4500.
На підставі Umowa kupna-sprzedazy samochodu від 19.12.2018 при митному оформленні транспортного засобу визначено його митну вартість за резервним методом та 04.01.2019 подано до митного оформлення електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ, вартість товару складає 4500,00 PLN (курс валюти 7,264749).
До вказаної митної декларації подано наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) б.н. від 19.12.2018;
- акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.12.2018 за № UA205010/2018/318684;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.12.2018;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 03.01.2019;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № В-6 від 03.01.2019;
- договір про надання послуг митного брокера №106/19 від 03.01.2019.
Згідно висновку товарознавчої експертизи №В-6 від 03.01.2019 встановлено, що експертом автотоварознавцем з метою визначення вартості КТЗ VOLKSWAGEN PASSAT для митного оформлення станом на 03.01.2019 здійснено експертне дослідження товару за результатами якого останній прийшов до висновку, що вартість легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2007 року виготовлення, V=1984, тип двигуна - бензиновий, ідентифікаційний номер VІN- НОМЕР_1 , термін експлуатації - 13 років який ввозиться на митну територію України, станом на дату ввезення складає 50742,62 грн. Висновок скріплено печаткою Житомирської торгово-промислової палати.
Згідно рахунку-фактури (інвойс) б.н. від 19.12.2018, вартість ТЗ становить 4500 злотих.
Також встановлено, що після реєстрації МД в базі даних ЄАІС спрацювала АС АУР, а саме ризики:105-2«Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». В ході аналізу документів встановлено, що до митного оформлення подано рахунок-фактуру (інвойс) від 19.12.18 №б/н в якому відсутній підпис і печатка уповноваженого представника продавця/відправника товару, що створює обґрунтовані сумніви щодо дійсності правочину, вчиненого за даним рахунком-фактурою, та про те, що сторони досягли згоди продати та придбати оцінюваний товар саме за вказаною вартістю.
Відповідачем запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості ТЗ, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); копію митної декларації країни відправлення.
З матеріалів справи встановлено, що додаткових документів позивачем надано не було.
За результатами розгляду поданих документів прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів за №UA101000/2019/200007/2 та скориговано митну вартість вищезазначеного товару шляхом її збільшення (а.с.9).
Житомирською митницею ДФС на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200007/2 оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101090/2019/00001 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин: подана митна декларація не може бути оформлена у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару №1 умовам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України: відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Вказано, що у рахунку-фактурі від 19.12.2018 відсутній підпис і печатка уповноваженого представника продавця/відправника товару, що створює обґрунтовані сумніви щодо дійсності правочину, вчиненого за даним рахунком-фактурою, та про те, що сторони досягли згоди продати та придбати оцінюваний товар саме за вказаною вартістю. Додатково надані декларантом для підтвердження митної вартості документи прийняті до уваги, але не може бути використані як документи, що підтверджує митну вартість товару тому що не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. А саме наданий висновок №В-6 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 03.01.2019 (далі - Висновок) не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару.
Митна вартість товару за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 67 Митного кодексу України, та враховуючи дані про вартість оцінюваного автомобіля із програмного продукту SchwackeNet, яка проведена органом доходів і зборів за VІN кодом транспортного засобу, інформації про вартість схожих транспортних засобів, митне оформлення яких завершено і становить 5502,0 ЕUR/шт.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рівень, далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Положеннями частини першої статті 248 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною шостою статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).
Згідно положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України).
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Відповідно до ч. 7. ст. 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно вимог ч.10. ст. 55 Митного кодексу України, якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на підтвердження митної вартості автомобіля надано договір купівлі-продажу на автомобіль від 19.12.2018, в якому була зазначена ціна автомобіля. Отже даним документом підтверджуються заявлені відомості про митну вартість товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність печатки та підписів на угоді про купівлю-продаж товару, яка укладена в іноземній державі не є беззаперечним доказом фіктивності правочину.
З документів, які були подані до митного оформлення встановлено, що вартість ТЗ становить 4500 злотих. Факт наявності у позивача автомобіля та техпаспорта також свідчить про повну сплату покупної ціни автомобіля.
Слід зазначити, що декларант не завжди має можливість надати докази оплати товару, оскільки умовами договору може бути передбачено і розрахунок протягом певного періоду. Митний кодекс України не вимагає саме платіжний документ, а передбачає тільки рахунок або інший документ, який визначає вартість товару,
Отже, відповідач не зазначив які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи позивач повинен надати для встановлення відповідного показника.
Отже, доводи апеляційної скарги, що митна вартість товару не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), оскільки самим декларантом вибрано 6 (резервний) метод визначення митної вартості (графа 43 за вказаною ЕМД), а документи подані для митного оформлення не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар є необґрунтованими, а вимога митного органу про надання позивачем додаткових документів є неправомірною, оскільки позивачем надані документи, які містять необхідні числові значення на підтвердження митної вартості автомобіля.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації з ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet 5502,0 EUR/шт.
Однак, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Згідно Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Аналогічний висновок висловленою в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 та в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що у рішенні про коригування митної вартості товару необґрунтовано зазначено, що митну вартість скориговано відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet за ідентифікаційним кодом транспортного засобу, оскільки відповідач не пояснив правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SchwackeNet.
Також, у спірних відносинах інформація із програмного продукту SchwackeNet від 04.01.2019 є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у SchwackeNet відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Німеччини. Не послався відповідач й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів. Також, представник відповідача не зміг пояснити, яким чином різниця між товаром в п'ять років може мати однакову митну вартість.
Посилання представника відповідача на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, та перелік рекомендованих до використання нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, серед яких є періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotax, Швейцарія не можуть братись до уваги, оскільки система оцінки транспортних засобів SchwackeNet є періодичним довідником «SuperSCHWACKE», а відповідачем не було здійснено технічний огляд (експертизи) щодо реального стану автомобіля станом на 04.01.2019, тоді як договір купівлі продажу ТЗ укладено 19.12.2018.
Отже, зазначене свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Отже, основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування картки відмови №UA101090/2019/00001 від 04.01.2019 Житомирської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації і митному оформленні транспортного засобу та рішення Житомирської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200007/2 від 04.01.2019 підлягали задоволенню.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.