Справа № 759/18642/18 Суддя (судді) першої інстанції: Миколаєць І.О.
30 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 06 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м.Києві полку №1 батальйону №1 роти №2 Ніколаєнко І.С., Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом до інспектора УПП у м.Києві полку №1 батальйону №1 роти №2 Ніколаєнко І.С., Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив визнати протиправними дії інспектора УПП у м.Києві полку №1 батальйону №1 роти №2 Ніколаєнко І.С. щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ЕАВ №589600, винесену 10 вересня 2018 року інспектором УПП у м.Києві полку №1 батальйону №1 роти №2 Ніколаєнко І.С., про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, а справу - закрити.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 06 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про відсутність факту порушення ним правил дорожнього руху, оскаржувана постанова винесена за місцем зупинки транспортного засобу, що не відповідає вимогам законодавства, в ній наведено недостовірні дані, без урахування відмови інспектора прийняти пояснення позивача та отримати докази, позивача було позбавлено право отримати свій екземпляр постанови.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подавали, жодні їх письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
Сторони про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що інспектором УПП у м.Києві полку №1 батальйону №1 роти №2 Ніколаєнко І.С. 10 вересня 2018 року складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АЕВ №589600 (а.с.5), відповідно до якої ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , 10 вересня 2018 року о 20 год. 06 хв. в м.Київ по вул.Народного Ополчення, 4, здійснив рух по полосі для руху громадського транспорту, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, внаслідок чого, керуючись положеннями ст.ст.33 та 284 КУпАП до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
За наслідком оскарження вказаної постанови в адміністративному порядку рішенням заступника начальника УПП у м.Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Євдокимова Д.А. (а.с.7) скаргу позивача залишено без задоволення, а до постанови внесено зміни в частині дати народження позивача (19 вересня 1974 року), місця вчинення правопорушення (м.Київ, просп.Перемоги, 62), місця розгляду справи (м.Київ, просп.Перемоги, 54).
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що доводи позивача щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП є необґрунтованими, так як він не надав жодних доказів неправомірності винесення постанови, і вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, винесена правомірно, відповідно із чинним законодавством, і без порушення прав позивача.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Частиною 3 ст.122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху, відповідно до п.17.1 яких на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Разом з тим, пунктом 17.2 Правил дорожнього руху передбачено, що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Таким чином, законодавством передбачено можливість водіїв заїжджати на смугу для маршрутних транспортних засобів під час виїзду на дорогу у випадку її відокремлення переривчастою лінією дорожньої розмітки.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови було те, що позивач рухався смугою для маршрутних транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Відповідно до ч.ч.2, 4, 5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Наявна в матеріалах справи копія постанови не містить підпису особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а факт оскарження такої постанови в адміністративному та судовому порядку свідчить про незгоду з такою постановою.
З наданого позивачем до суду апеляційної інстанції відеозапису з місця складання оскаржуваної постанови вбачається, що він не погоджувався з вчиненням ним порушенням Правил дорожнього руху та просив надати йому протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, незважаючи на що інспектором УПП у м.Києві полку №1 батальйону №1 роти №2 Ніколаєнко І.С. не було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що хоча ст.258 КУпАП і передбачає винесення постанови на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, але не забороняє скласти такий протокол, який в розумінні КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення та має підтверджувати або спростовувати наявність складу адміністративного правопорушення та винність особи, якщо вона заперечує та оспорює факт вчинення такого правопорушення.
Як вбачається з пояснень позивача, наведених в апеляційній скарзі, він перелаштувався на крайню праву смугу, щоб здійснити поворот з просп.Перемоги на вул.Миколи Шпака.
Відповідно до положень п.17.2 Правил дорожнього руху водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Таким чином, при намірі здійснити поворот праворуч з дороги, на якій наявна смуга для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки - дозволяється заїжджати на таку смугу та виконувати з неї поворот.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП, зокрема, відсутній протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не надано відеозапису на якому зафіксовано подію порушення позивачем вимог п.17.1 Правил дорожнього руху, не підтверджено факт наявності на ділянці дороги м.Київ, просп.Перемоги 62 смуги для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.8 або 5.11, жодним чином не зафіксовано факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, наявність порушення позивачем п.17.1 Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП, до суду надано не було.
Надаючи оцінку всім доводам сторін та учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на відсутність жодних належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а також правомірності складання та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 вересня 2018 року серії ЕАВ №589600, та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В той же час, позовна заява не містить чіткого визначення дій з боку інспектора УПП у м.Києві полку №1 батальйону №1 роти №2 Ніколаєнко І.С. при прийнятті оскаржуваної постанови, які на думку позивача є протиправними, а доводи, викладені на обґрунтування цієї вимоги, наведені в позовній заяві пов'язані винятково із суперечністю постанови від 10 вересня 2018 року серії ЕАВ №589600 вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини судом не приймаються, оскільки вони охоплюються вимогою про скасування оскаржуваної постанови, яка є предметом спору в цій справі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі №855/270/19, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 06 лютого 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 вересня 2018 року серії ЕАВ №589600.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Текст постанови виготовлено 30 липня 2019 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма