Справа № 826/13351/17
30 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року, суддя Кармазін О.А., у справі за адміністративним позовом підприємства з 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Підприємство з 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування ППР від 24.07.2017 року:
- №0005021402, відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 8 390 186 грн. за основним платежем та на 2 097 547 грн. за штрафними санкціями;
- №0005001402, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значенян суми ПДВ на 173 885 грн. (декларація за грудень 2016 року).
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко" (код ЄДР 21622958) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.06.2017 року № 226/26-15-14-02-04/21622958.
Згідно із загальними відомостями про підприємство, воно зареєстровано у статусі юридичної особи у 1997 році. Місцезнаходження - м. Київ, вул. Чистяківська, 30. У період, який перевірявся, підприємство було платником ПДВ.
До основного виду діяльності відноситься - КВЕД 43.39 - інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. Діяльність здійснюється на підставі ліцензії Міністерства транспорту України.
У період, який перевірявся, підприємство отримувало дохід від здійснення транспортних перевезень.
Із акта перевірки вбачається, що податковим органом було встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларації "операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою крім імпорту товарів" (рядок 1.1. "операції, що оподатковуються за основною ставкою" податкових декларацій з ПДВ з грудня 2014 року) на загальну суму 8 564 071 грн., у т.ч.: березень 2015 - 1 432 907 грн., червень 2015 - 868 640 грн., вересень 2015 - 1 737 217 грн., грудень 2015 - 1 648 999 грн., березень 2016 - 766 190 грн., червень 2016 - 1 365 498 грн., жовтень 2016 - 127 774 грн., листопад 2016 - 248 798 грн., грудень 2016 - 368 048 грн.
На думку контролюючого органу, мала місце реалізація послуг перевезення за цінами, нижчими ніж визначена за правилами бухгалтерського обліку собівартість таких послуг на загальну суму 71 648 150,57 грн. (період з березня 2014 року по грудень 2016 року) (деталізація - т.1, а.с. 30-31).
У зв'язку з цим, відповідач посилається на положення п. 188.1. ПК України, зокрема: база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.
Водночас, відповідач посилається на положення п. 201.4. ПК України щодо дати складання податкової накладної.
За визначенням відповідача, на дату розрахунку фактичної собівартості поставленої продукції платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну на суму перевищення фактичної собівартості над вартістю постачання таких послуг, зареєструвати її в ЄРПН та збільшити податкові зобов'язання на зазначену суму.
Проте, підприємство не визначено базу оподаткування на суму перевищення собівартості реалізованих послуг над вартістю їх продажу, на складено та не зареєстровано податкову накладну, чим занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 8 564 071 грн., у т.ч. по періодам: березень 2015 - 1432906,71 грн, червень 2015 - 868640,51 грн., вересень 2015 - 1737216,92 грн., грудень 2015 - 1 648 999,06 грн., березень 2016 - 766190,49 грн., червень 2016 - 1365497,74 грн., жовтень 2016 - 127 773,76 грн., листопад 2016 - 248798,09 грн., грудень 2016 - 368047,72 грн.
Також в акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлено завищення задекларованих підприємством показників рядку 16 на суму 57 495 грн. за грудень 2016 року.
Згідно узагальнених висновків (п/п. 4.2.3. Акту перевірки; стор. 30 Акту) встановлено заниження ПДВ на 8 390 186 грн, у т.ч.: березень 2015 - 1432907 грн., червень 2015 - 868640 грн., вересень 2015 - 1737217 грн., грудень 2015 - 1 648 999, березень 2016 - 766190 грн., червень 2016 - 1365498 грн., жовтень 2016 - 127 774 грн., листопад 2016 - 191 303 грн., грудень 2016 - 251 658 грн., а також завищення суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ПК України на момент подання податкової декларації, яка зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду у грудні 2016 на 173 885 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.07.2017 року:
- №0005021402, відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 8 390 186 грн. за основним платежем та на 2 097 547 грн за штрафними санкціями;
- №0005001402, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значенян суми ПДВ на 173 885 грн (декларація за грудень 2016 року).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 188.1. ст.188 ПК України (в редакції, станом на 2015 рік) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
З урахуванням змін, з 2016 року редакція п. 188.1 ст.188 ПК України передбачала, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Таким чином, у період 2015 року база оподаткування ПДВ операцій з поставки самостійно виготовлених послуг визначалася на рівні не менше собівартості, з 2016 року - на рівні не менше звичайних цін.
Виходячи з економічного сенсу та норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом міністерства фінансів України 31.12.1999р. №318, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248 (надалі Положення №16), собівартість продукції (робіт, послуг) це витрати пов'язанні з виробництвом (наданням) цієї продукції (робіт, послуг).
Згідно Положення №16, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші, витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду, амортизація, тощо.
До складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи, тощо); амортизація основних засобів, нематеріальних активів загально виробничого; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу, тощо.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.
Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 р. №291, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 (надалі - Інструкція №291) рахунки класу 9 "Витрати діяльності" застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства.
Рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".
На субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції.
Згідно Інструкції №292, на рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.
За дебетом рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".
До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).
Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.
Статтею 4 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 визначені основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, до яких в т.ч. відноситься:
повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначеним фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
- історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.
Таким чином, будь-який суб'єкт господарської діяльності (підприємство) має відображати витрати та доходи в бухгалтерському обліку (фінансовій звітності), на підставі якого формується податковий облік, в тому періоді в якому вони були отримані (понесені).
Згідно положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 р. №73, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 р. за № 336/22868 (надалі Положення №73), звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал називається балансом.
Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 передбачено, що фінансова звітність подасться органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.
Разом з цим, платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають органові державної податкової служби у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для подання податкової декларації:
- квартальну фінансову звітність (крім підприємств, що відповідно до Господарського кодексу України належать до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів малого підприємництва);
- річну фінансову звітність.
Позивачем проводилося списання прямих витрат на паливо, мастила, омивачі, тощо, які безпосередня пов'язані з послугами перевезення, що надавалися ПІК "ААЗ Трейдінг Ко" в 2015-2016 роках, в останній місяць відповідного кварталу, так як фінансова звітність формувалася та подавалася до контролюючого органу поквартально.
Фактично підприємством були понесені витрати на паливо, мастила, омивачі, тощо протягом всього кварталу, що, крім іншого, зумовлено специфікою надання послуг, сталим характером їх надання протягом тривалого періоду в цілому.
З актів про списання по підприємству за 2015 рік вбачається поквартальне списання станом на кінець кожного кварталу пального, антифризу, мастил, тощо, а саме: у березні 2015 р., червні 2015 р., вересні 2015р. та грудні 2015 р., а саме:
від 31.03.2015 - відповідно на 220 501,25 грн., 14780,00 грн., 8 811 378,53 грн., 186 116,50 грн., 5 238 760,51 грн., всього - 14 471 536,79 грн.
від 30.06.2015 - відповідно на 8 893 983,98 грн., 4 545 475,82 грн., 315 446,60 грн., а всього - 13 754 906,40 грн.;
від 30.09.2015 - відповідно на 9 213 189,08 грн., 4 566 436,50 грн., 312 073,23 грн., а всього - 14 091 698,81 грн.;
від 31.12.2015 - відповідно на 8297236,95 грн., 4 175 266,04 грн., 404 633,25 грн., а всього - на 12 877 136,24 грн.
До вказаних актів під час перевірки та розгляду справи додані реєстри шляхових листів, зміст яких не спростовано відповідачем, в яких вказані дані шляхових листів, дати виїзду та приїзду, державні номери та марки автотранспортних засобів, напрями перевезень а також кількість списаного пального (паливно-мастильні матеріали, дизельне пальне, бензин), що, в контексті вищенаведеного, свідчить про сталий, тобто постійний характер надання послуг та, що є очевидним, понесення витрат не протягом останнього дня/місяця кварталу, а протягом всього періоду.
Дані реєстри складені щомісячно та містять дані щодо вартості списаного пального.
Виходячи з даних реєстрів шляхових листів за 2015 рік; актів про списання товарів по підприємству, наявність яких та зміст яких не спростовується відповідачем, експертом визначені помісячно витрати на паливо, мастила, омивачі тощо, які понесені підприємством за вищезгаданими актами, наведені у таблиці (т.1, а.с. 95).
Так, дані про фактичні помісячні витрати на паливо, мастила, омивачі, тощо за 2015 рік сформовані у таких розмірах:
ПеріодГСМ, ДГІБензин 92Інші витрати (мастила, омивачі, тощо)Разом витрати (к.2+к.3+к.4)
12345
січень 20152899979,9521428,05 2921408,00
лютий 201-54270178,1633668,02 4303846,18
березень 20156945457,9945785,29255039,337246282,61
Всього 1 кв.201514115616,10100881,36255039,3314471536,79
квітень 20154734406,3039637,15 4774043,45
травень 20154026734,4036380,37 4063114,77
червень 20154564875,1637426,42315446,604917748,18
Всього 2 кв.201513326015,86113443,94315446,6013754906,40
липень 20155011023,3241263,62 5052286,94
серпень 20154496900,2033951,33 4530851,53
вересень 20154159367,7237119,39312073,234508560,34
Всього 3 кв.201513667291,24112334,34312073,2314091698,81
жовтень 20154341357,3142046,87 4383404,18
листопад 20153851638,9726708,72 3878347,69
грудень 20154151776,5935670,78427937,004615384,37
Всього 4 кв.201512344772,87104426,37427937,0012877136,24
Наведені розрахунки супроводжуються і підтверджуються наявними у матеріалах справи відповідними реєстрами, актами та жодним чином не спростовані та не поставлені під сумнів відповідачем під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, а також дані, наведені в Акті перевірки щодо: доходу за актом перевірки (т.1, а.с. 29 - дев'ята колонка у таблиці - з січня 2015), собівартості перевезень за актом перевірки (т.1, а.с. 30 - колонка - з січня 2015), суми витрат, на яку зменшується відповідний період, суми витрат, на яку збільшується відповідний період (дані вищенаведеної таблиці) визначена помісячна собівартість, що відображено у шостій колонці наступної таблиці:
ПеріодДоходи, за даними акту перевіркиСобівартість (за даними акту перевірки)Сума витрат на яку зменшується відповідний періодСума витрат на яку збільшується відповідний періодСобівартість за встановленими під час розгляду справи даними, експертним дослідженням (к.3-к.4+к.5)Різниця між доходами та фактич. собіварт помісячно (к.2 - к.6)
1234567
січень 20157821081,604898040,21 2921408,007819448,211633,39
лютий 20158862818,804552916,42 4303846,188856762,606056,20
березень 201511683689,6818848223,2214471536,797246282,6111622969,0460720,64
квітень 201512104490,574453772,07 4774043,459227815,522876675,05
травень 201511575287,154633750,45 4063114,778696865,222876675,05
червень 201515065308,9719408511,5313754906,44917748,1810571353,314493955,66
липень 201516013060,916904252,89 5052286,9411956539,834056521,08
серпень 201513467221,827065576,18 4530851,5311596427,711870794,11
вересень 201511422382,0620108466,6414091698,814508560,3410525328,17897053,89
жовтень 2015 -11489142,165213832,51 4383404,189597236,691891905,47
листопад 20159724798,294331469,26 3878347,698209816,951514981,34
грудень 201511031370,1119276365,4012877136,244615384,3711014613,5316756,58
Разом140260652,12119695176,78 119695176,7820565475,34
Отже, собівартість послуг перевезення помісячно, що зазначена вище у таблиці у колонці 6, не перевищує доходи підприємства, а відтак, відсутні підстави для висновку про порушення позивачем абзацу другого п. 188.1. ПК України (в редакції 2015 року), що, у свою чергу вказує на безпідставність висновків Акту перевірки в цій частині та, відповідно, оскаржуваних рішень в частині, що ґрунтуються на зазначених висновках відповідача.
Щодо нарахувань за 2016 рік, як вже зазначалося, у період 2015 року база оподаткування ПДВ операцій з поставки самостійно виготовлених послуг визначалася на рівні не менше собівартості, з 2016 року - на рівні не менше звичайних цін. Однак, формуючи висновки Акту перевірки за період 2016 року, відповідач керувався змістом п. 188.1. ПК України в редакції, що не діяла у 2016 році (щодо "не менше собівартості", замість "не менше звичайних цін"). Отже, здійснюючи нарахування за 2016 рік, відповідач керувався недіючими нормами ПК України, нормами, які втратили чинність, тобто діяв протиправно, що вже само по собі є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, які не ґрунтуються на чинних у 2016 році нормах ПК України.
Що стосується періоду 2016 року, то суд першої інстанції вірно послався на пп. 14.1.71. ПК України відповідно до якого звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
У даному випадку, в умовах звичайної господарської діяльності позивача ціна визначалася учасниками перевезень, тобто за домовленістю та щодо наведеного відсутні заперечення чи претензії відповідача та, оскільки відповідачем не доведено іншого, ціна перевезень вважається такою, що відповідає рівню ринкової ціни, що не дає підстав для висновку про порушення позивачем абзацу другого п. 188.1. ПК України (в редакції з 2016), а відтак і підстав для нарахування податкових зобов'язань за операціями 2016 року.
Відповідно до п/п. 20.1.36 ПК України до функцій контролюючих органів віднесено звернення до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.
Наведене вказує на те, що для цілей застосування за операціями 2016 року правил абзацу другого п. 188.1. ПК України, тобто для цілей донарахування зобов'язань і зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування із застосуванням правил про звичайні ціни, контролюючий орган має звернутися до суду.
Матеріали справи не містять доказів такого звернення відповідача до суду та прийняття судом рішення суду про застосування звичайних цін до операцій 2016 року з перевезення, що могло бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень, що додатково вказує на протиправність висновків акту перевірки відносно операцій з перевезення у 2016 році та, власне, - на протиправність оскаржуваних рішень в цій частині.
Щодо завищення задекларованих підприємством показників рядку 16 Декларації на суму 57 495 грн. за грудень 2016 року, судова колегія звертає увагу, що в акті перервірки вказано, що висновок про вказане порушення сформований на підставі висновків про порушення, викладених пункті 4.2.1. Акту перевірки, тобто на підставі вищенаведених висновків щодо застосування абзацу п. 188.1. ПК України, які визнані судом необґрунтованими та протиправними. Отже вищевикладене також вказує і на протиправність похідних від цього висновків, викладених у п. 4.2.2. Акту перевірки, наявність яких призвела до висновку про завищення суми від'ємного значення на 173 885 грн. (декларація за грудень 2016 року; ППР № 0005001402).
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність прийнятих податковим органом оскаржуваних рішень та як наслідок їх скасування.
Крім того, виходячи з вимог ст. 139 КАС України, суд вірно стягнув на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 160 344,27 грн., який сплачений до бюджету пл.дор. № 535 від 13.10.2017 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Пилипенко О.Є.
Повний текст виготовлено: 31 липня 2019 року.