Справа № 754/6305/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Мазур А.С.
31 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2018 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив суд: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок призначеної з 06.09.1994 пенсії в розмірі 58% від сум грошового забезпечення військовослужбовців станом на 01.01.2008; сплатити суму недоплати пенсії в розмірі 10 564, 24 грн., що утворилася внаслідок неправомірних дій органів Пенсійного фонду України в м. Києві на 13.01.2015 та зробити розрахунки та сплатити суми недоплат, що утворились після 01.01.2015; зробити розрахунки та сплатити суми недоплат, що утворились після вступу в силу Постанови Кабінету міністрів України № 355 від 23.04.2012 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби,та деяких інших осіб»; зобов'язати відповідача в п'ятиденний термін з дня отримання рішення, подати до суду звіт про виконання судового рішення разом з таблицею розрахунку або іншого документа, яким обчислюють перерахований розмір пенсії, а також повідомити позивача про дату виконання виплат згідно з судовим рішенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, який був звільнений в запас за станом здоров'я та отримує пенсію як військовозобов'язаний. З 06.09.1994 йому було призначено пенсію у розмірі 58 % грошового забезпечення військовослужбовця. На час призначення пенсії позивачу було збільшено розмір пенсії за вислугу років за рахунок 5 % відповідного грошового забезпечення, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та віднесена до 2-ї категорії. Після прийняття постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» позивачу було здійснено перерахунок пенсії, та змінено відсоток від грошового забезпечення з 58 % на 53 %.
З такими змінами позивач не погоджується, та вважає, що через це не доотримує пенсійне забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 05.05.1994 № 051 позивач був звільнений з військової служби у запас, його вислуга років у збройних силах становила на момент звільнення: календарна - 20 р. 6 міс., у пільговому обчисленні - 21 р. 2 міс.
З 06.09.1994 позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ, під час проходження служби брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 2 категорії, про що у нього наявне відповідне посвідчення.
Станом на 01.01.2007 загальний розмір пенсії позивача становив 1031,73 грн. та разом з надбавками складав 58 % грошового забезпечення (вислуги років - 21 р., з урахуванням участі на ЧАЕС), що підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА 113398, сформованому 13.11.2014.
Починаючи з 01.01.2008 у зв'язку зі зміною грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу було проведено перерахунки пенсії і її розмір поступово збільшено. При цьому відсоток грошового забезпечення було змінено на 53 %, оскільки він включав лише вислугу років - 21 р. без урахування участі на ЧАЕС, надбавка до пенсії як ліквідатору 2 категорії ЧАЕС залишилась при перерахунку як складова, включена до загального розміру пенсії. Зазначені обставини підтверджуються розрахунками пенсії по пенсійній справі ФА 113398, сформованими 22.01.2015, 21.01.2018, 24.04.2018, 15.05.2018 та листами Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.02.2015 № 1959/12/Л-175, 04.03.2015 № 4377/12/Л-175/1, 27.03.2015 № 6223/12/Л-175/2/Л-175/3, 27.04.2018 № 16410/03/Л-3178.
Вважаючи дії відповідача протиправними, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, пенсії за вислугу років призначались особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, згідно з пунктом «в» статті 13 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому, пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-IV (набрав чинності 29.04.2006) було внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено редакцію пункту «в» вказаної статті, а саме виключено можливість збільшення основної пенсії, у тому числі на 5% відповідних сум грошового забезпечення для осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 2.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено нові умови обчислення і структури грошового забезпечення зазначених осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пунктом 5 якого, в редакції, що діяла на момент перерахунку пенсії позивача, передбачались нові види грошового забезпечення, які враховувались для перерахунку пенсії, при цьому зазначалось, що додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачувались на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховувались.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходит до висновку, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії, а саме з 01.01. 2008 стаття 13 Закону № 2262-ХІІ не передбачала 5 % збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 2, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правові підстав для нарахування наведеної 5% доплати для зазначених військовослужбовців відсутні.
Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що
вищезгадані зміни в законодавстві не призвели до зниження розміру пенсії позивача, а навпаки - призвели до її збільшення, що нівелює засторогу можливого порушення прав позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 275/383/17.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у зв'язку з тим, що правова норма, яка передбачала збільшення розміру пенсії на 5% особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби втратила чинність після внесення змін до статті 13 Закону № 2262-ХІІ Законом України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців». Припинення нарахування доплат до пенсії на 5% відповідних сум грошового забезпечення не може вважатись зменшенням розміру пенсії за вислугу років, оскільки зазначені доплати не є невід'ємною частиною державної пенсії, які виплачувалися таким особам як доплата за статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС та були виключені з положень Закону № 2262-ХІІ.
Окрім вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, пенсії за вислугу років призначались особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. З наказу Міністерства оборони України від 05.05.1994 № 051 слідує, що позивач був звільнений з військової служби у запас саме через стан його здоров'я та мав вислугу років - 21 повний рік, однак відповідачем розраховано 53 % грошового забезпечення, яке складається з 50% - за вислугу 20 років + 3% за кожний рік вислуги понад 20 років, при цьому не обґрунтовано неврахування можливості встановлення позивачу 55 %, як звільненому за станом здоров'я. Разом з цим, це питання не було предметом даного судового розгляду, що не позбавляє позивача процесуальної можливості звернутися з цього питання до відповідача або вирішити в окремому позовному провадженні.
на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
О.Є. Пилипенко