Справа № 320/5922/18
30 липня 2019 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Бєлової Л.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа - Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, третя особа - Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо надання у листі від 22.05.2018 № 9806/0/2-18/21 неповної відповіді ОСОБА_1 на його заяву від 24.01.2018.
Визнано протиправними дії Міністерства соціальної політики України щодо порушення термінів розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.01.2018, які встановлені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду його заяви від 24.01.2018.
Зобов'язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2018 та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні.
В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства соціальної політики України за ненадання способу оскарження прийнятого рішення, зобов'язання Міністерства соціальної політики України відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_1 в розмірі 500000 грн. та стягнути з Міністерства соціальної політики України кошти в сумі 500000 грн., зобов'язання Міністерства соціальної політики України відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 500000 грн. та стягнути з Міністерства соціальної політики України кошти в сумі 500000 грн. - у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2019.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа - Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 26.07.2019.
25.07.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Бєлової Л.В.
Так, заява про відвід мотивована тим, що дії судді Бєлової Л.В. викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності. Наявність таких підстав, на думку заявника, підтверджується тим, що суддею Бєловою Л.В. апеляційний розгляд справи № 320/5922/18 призначено в порядку письмового провадження, чим позбавлено позивача права на захист своїх прав особисто в судовому засіданні апеляційної інстанції, а клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та за присутності позивача не вирішено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2019 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бєлової Л.В. визнано необґрунтованою. Зупинено провадження у справі № 320/5922/18 до вирішення питання про відвід. Передано справу для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід.
У порядку, встановленому ст. 31 КАС України, суддю Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М. визначено суддею для вирішення питання про відвід.
У відповідності до правил ч. 8 ст. 40 КАС України, питання про відвід вирішується в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи, викладені в заяві про відвід судді, суд приходить до висновку, що така заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, підстави для відводу судді визначені положеннями ст. 36 КАС України.
Зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правову допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглянув справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 36 КАС України, суддя підлягає відводу також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в рішенні ЄСПЛ по справі «Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.
Таким чином, Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.
Згідно уставленої практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Важливо зазначити, що відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Як зазначено у рішенні Європейського суду по справі «Білуха проти України», стосовно об'єктивного критерію слід визначити, … чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Довіра - це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
Як убачається із заяви про відвід судді, вона обгрунтована тим, що суддя не може приймати участь у розгляді даної справи, оскільки апеляційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження, чим позбавлено позивача права на захист своїх прав особисто в судовому засіданні апеляційної інстанції, а клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та за присутності позивача не вирішено.
Разом з тим, викладені у заяві про відвід судді доводи позивача є загальними та суб'єктивними, а посилання на сумніви в упередженості судді ґрунтуються виключно на його припущеннях та не підтверджуються жодними належними доказами, з огляду на що, зазначене не може вплинути на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, а суб'єктивна думка позивача не може бути підставою для задоволення заяви.
Суд вважає, що наведені у заяві про відвід судді Бєлової Л.В., обставини не можуть слугувати підставами для відводу судді, як такі, що викликають сумнів у її неупередженості.
У свою чергу, наявність інших підстав, передбачених нормами ст. ст. 36 та 37 КАС України, для відводу судді не зазначено.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обставини, наведені позивачем у заяві про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Бєлової Л .В . не можуть свідчити про наявність упередженості та необ'єктивності судді при розгляді даної адміністративної справи, а відтак, заява про відвід судді є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 243, 248, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Шостого апеляційного адміністративного суду Бєлової Л.В. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Ганечко