Справа № 620/329/19 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
30 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Чернігівського апеляційного суду, Апеляційного суду Чернігівської області в особі голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Чернігівської області заступника керівника апарата суду Дубини Юрія Анатолійовича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, Чернігівського апеляційного суду, Апеляційного суду Чернігівської області в особі голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Чернігівської області заступника керівника апарата суду Дубини Юрія Анатолійовича, в якому просив:
- визнати протиправними дій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його сестра ОСОБА_2 на момент смерті;
- зобов'язати Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його сестра ОСОБА_2 на момент смерті;
- визнати протиправними дії Чернігівського апеляційного суду щодо відмови виплати ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його сестра ОСОБА_2 на момент смерті;
- зобов'язати Чернігівський апеляційний суд виплатити ОСОБА_1 , допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його сестра ОСОБА_2 на момент смерті.
На обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем зазначено, що 06.12.2018 він звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про виплату допомоги на поховання померлої сестри, однак йому було відмовлено з огляду на те, що відсутні підстави виплачувати допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку в управлінні як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, 28.11.2018 позивач звернувся до Апеляційного суду Чернігівської області із заявою про виплату двомісячної пенсії (довічного грошового утримання) на поховання моєї померлої сестри, проте отримав також відмову з посиланням на рішення Ради суддів України від 16.09.2016 № 62 «Про затвердження Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у задоволенні даного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу та є регулярними щомісячними грошовими виплатами, які призначаються судді у відставці, за його вибором, та за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини.
Відтак, наявне запровадження дискримінації відносно нього при здійсненні права на мирне володіння майном та отримання допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримувала його сестра ОСОБА_2 на момент смерті.
Позивач та відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідач - голова Чернігівського апеляційного суду надіслав до суду клопотання, в якому просив провести судове засідання без його участі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд за відсутності сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч.4 статті 229 КАС України.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з 15.12.2016 призначено довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та вона перебувала на обліку в Чернігівському об'єднаному управління Пенсійного фонду України та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди.
16.10.2018 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
06.12.2018 позивач звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про виплату допомоги на поховання померлої сестри ОСОБА_2
Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України надано лист від 22.12.2018 № 1135/06/Т-7, в якому, посилаючись на ч.7 ст. 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та на рішення Ради суддів України від 16.09.2016 № 62 «Про затвердження Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці», зазначено, що в Управління відсутні підстави виплачувати допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку в управлінні як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
28.11.2018 позивач звернувся до Апеляційного суду Чернігівської області із заявою про виплату двомісячної пенсії (довічного грошового утримання) на поховання моєї померлої сестри ОСОБА_2 .
За результатом розгляду вказаної заяви надано лист від 28.11.2018 № 7-37/83, в якому, посилаючись на рішення Ради суддів України від 16.09.2016 № 62 «Про затвердження Порядку компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці», зазначено, що в даному випадку відшкодовуються тільки витрати на поховання та увічнення пам'яті суддів і суддів у відставці; виплата пенсії даним Порядком не передбачена.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскільки законодавцем встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення памяті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для пенсіонерів, відтак невиплата позивачу допомоги на поховання передбачена ст.53 названого Закону не свідчить про звуження його прав на соціальні виплати.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пунктами 8, 11 ч. 5 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.
Відповідно до ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов'язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому, в рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).
За змістом наведених норм, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах (в тому числі по інвалідності), є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.
Вказане спростовує твердження апелянта про тотожність правової природи пенсії та довічного грошового утримання судді.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 право на призначення пенсії за віком на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» реалізовано не було.
У той же час, ОСОБА_2 отримувала щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачено спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на статтю 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
На думку позивача, вказані положення не містять застереження щодо виплати особам, які здійснили поховання померлого пенсіонера, який отримував щомісячне довічне грошове утримання, допомоги на поховання пенсіонера у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Однак, колегія суддів з вказаними доводами позивача не може погодитись, враховуючи, що ОСОБА_2 отримувала саме щомісячне довічне грошове утримання, відтак гарантії, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема статтею 53 вказаного Закону, не можуть бути застосовані у даному випадку.
Водночас, пунктом 7 статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.
Так, рішенням Ради суддів України №62 від 16.09.2016, визначено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці, який розроблено відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та яким визначено механізм компенсації визначених витрат.
У відповідності до пунктів 4, 6 даного Порядку, витрати на поховання та увічнення пам'яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку.
З викладеного вбачається, що законодавцем встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам'яті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для пенсіонерів.
Враховуючи те, що законодавцем встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам'яті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для пенсіонерів, колегія суддів як і суд першої інстанції вважає, що невиплата позивачу допомоги на поховання передбачена ст.53 вказаного Закону не свідчить про звуження його прав на соціальні виплати.
Відтак, відмова Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у виплаті допомоги ОСОБА_1 на поховання ОСОБА_2 , яка отримувала щомісячне грошове утримання судді у відставці, є правомірною та такою, що здійснена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини однією з визначальних обставин, за яких легітимні очікування можуть охоронятися статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є законодавче закріплення права особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат тощо) або коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Разом з тим, не можна вважати законним очікування, коли у національному законодавстві існує неоднозначність у тлумаченні норми права та з приводу цього існує судовий спір.
Посилання апелянта на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та установлену практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими встановлено заборону дискримінації за будь-якими ознаками суд не приймає до уваги, оскільки у спірних відносинах не відбулося будь-якої дискримінації позивача, а лише встановлено законодавством для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам'яті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж гарантії, які визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку