Справа № 826/16861/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.
30 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, в якому просив: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести йому індексацію пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року включно 224,4 % та з урахування оцінки величини одного року страхового стажу на рівні 1, 35%.
На обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у проведенні індексації пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Крім того, застосування із 01.10.2017 величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є протиправним, оскільки попередня редакція частини першої статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлювала більш вигідні умови для розрахунку пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у задоволенні даного позову відмовлено.
Дане рішення прийнято за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що фінансова неспроможність держави здійснити позивача індексацію пенсії ґрунтуються на припущеннях та не відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
10.09.2018 позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив повідомити про здійснену індексацію пенсії помісячно відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», починаючи з 01.02.2014.
26.09.2018 відповідач листом №83044/02/К-7025 повідомив позивача, що оскільки ОСОБА_1 має статус працюючого пенсіонера, відтак останній не має права на індексацію пенсії з 01.01.2014 по жовтень 2017 року.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскільки Кабінет Міністрів України не визначив коефіцієнт зростання середньої заробітної плати (доходу) Україні, відтак у відповідача відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування».
Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Визначення індексації наведено у ч.1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
У силу вимог ч.1 статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, пенсії.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 цього Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (до 01 січня 2016 року) і 103 відсотка (після 01 січня 2016 року). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частинами 2, 6 статті 5 наведеного Закону закріплено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У той же час, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону № 1282-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік.
Вказані норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не визнані неконституційними.
Таким чином, з 01 січня 2015 року проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Порядок №1078).
Згідно з п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.
Відповідно до п. 4 Порядку в межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до п.3 Порядку №1078 до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
Згідно пункту 5 вказаного Порядку у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Разом з тим, індексація грошових доходів населення не є складовою пенсії, а є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Судом першої інстанції встановлено, що бюджетами Пенсійного фонду України на 2014, 2015, 2016, 2017 роки взагалі не закладено коштів на проведення індексації пенсії.
Крім того, спосіб проведення індексації, який просить здійснити позивач шляхом множення прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність ( з 01.05.2017 складає 1684, 00 грн.) на індекс інфляції (1684 * 224,4%=3778, 89 грн.) не передбачений Порядком №1078.
Частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.
Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
Аналізуючи вказану норму, слід дійти висновку, що встановлення вказаного підвищення, як і нарахування індексації, є механізмом часткового відшкодовування подорожчання споживчих товарів і послуг, зокрема, для такої категорії осіб, як пенсіонери. Тому розмір цього підвищення має бути переглянутий у зв'язку зі зміною розміру пенсії відповідно до законодавства.
У той же час, як вірно відзначено судом першої інстанції, Кабінетом Міністрів України не визначено коефіцієнту зростання середньої заробітної плати (доходу) Україні, тому у відповідача відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування».
Таким чином, підстави для індексації позивачу пенсії у період з лютого 2014 року по жовтень 2017 року відсутні.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу на рівні 1,35%, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що розмір коефіцієнту страхового стажу, станом на час призначення позивачу пенсії, обраховувався виходячи з показників суми місяців страхового стажу, а також величини оцінки 1 року страхового стажу (1.35%) за формулою наведеною в статті.
Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11.10.2017, у частині першій статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%».
При цьому, згідно із положеннями абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Однак, позивачем не надано будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії останнього.
Посилання позивача на порушення норм статті 22 Конституції України, у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки Закон України № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року не визнано неконституційним.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку