Справа № 580/1124/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
30 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не нарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 0138891309, № 0138901309 від 02.10.2018, винесені ГУ ДФС у Черкаській області.
На обґрунтування вказаних позовних вимог зазначила, що вона зареєстрована в установленому законом порядку як фізична особа - підприємець, є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність відповідно до визначених видів діяльності.
Вказує, що вона своєчасно та у визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI розмірах здійснювала сплату єдиного соціального внеску до державного бюджету, що підтверджується відповідними квитанціями.
У той же час, 11.01.2019 вона зробила витяг із свого електронного кабінету платника податків щодо розрахунків по податку, згідно якого за рахунком № НОМЕР_1 (єдиний внесок, зазначений в абз. 3 ч. 11 ст. 8 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI ) рахується переплата у розмірі 2 983 грн. 37 коп., а за рахунком № НОМЕР_2 (єдиний внесок, зазначений в абз. 1 ч.11 ст. 8 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI) рахується недоїмка у розмірі 2 573 грн 86 коп.
З листа ГУ ДФС у Черкаській області ФОП ОСОБА_1 дізналася, що з січня 2016 року по вересень 2016 року єдиний соціальний внесок сплачувався нею до державного бюджету на рахунок, що було змінено, що призвело до утворення боргу по даному платежу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року даний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 02 жовтня 2018 року № 0138891309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що оскільки позивачкою виконано зобов'язання зі сплати єдиного внеску у встановлені Законом України № 2464 строки та розмірі, відтак підстави для застосування до позивачки штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2017 до 05.09.2018 відсутні, а тому рішення відповідача №0138891309 від 02.10.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, так як позивачем не надано доказів про сплату у встановлений законом строк або вжиття нею заходів для своєчасної сплати єдиного соціального внеску за договором про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за період із 11.02.2014 до 25.04.2014, тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
На думку апелянта, оскаржуване рішення винесене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що ФОП ОСОБА_1 сплату ЄСВ за період січень-вересень 2016 року продовжувала сплачувати єдиний соціальний внесок на рахунок добровільної участі (по коду 71050000), а не на рахунок ЄСВ з фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (по коду 71040000), що призвело до утворення боргу по даному платежу.
Відтак, позивачем належним чином не виконувались норми статті 9 Закону №2464, а саме єдиний внесок за 2016 рік, I-IV квартали 2017 року та I-II квартали 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 а з 23.06.2009 і по даний час є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку у Маньківській ДПІ (Маньківський район) Уманського управління ГУ ДФС у Черкаській області, як платник податків, застосовує спрощену систему оподаткування.
До 31.12.2015 із позивачкою, як фізичною особою-підприємцем, було укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (розмір єдиного внеску складав 36,6% від самостійно визначеної платником суми, на яку нараховувався єдиний внесок та сплачувався за кодом бюджетної класифікації 71050000).
Із 01.01.2016 позивачка є платником єдиного внеску у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 №2464-VI (далі - Закон №2464) бази нарахування єдиного внеску (за кодом бюджетної класифікації 71040000).
Так, позивачем самостійно обчислено та сплачено суму єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період із січня 2016 року по - жовтень 2018 року, а саме: 13.01.2016 квитанція № 217 у сумі 504,35 грн.; 08.02.2016 квитанція № 22 у сумі 303,16 грн.; 09.03.2016 квитанція № 169 у сумі 101,97 грн.; 12.04.2016 квитанція № 36 у сумі 303,16 грн; 04.05.2016 квитанція № 128 у сумі 319,00 грн.; 06.06.2016 квитанція № 65 у сумі 319,00 грн.; 04.07.2016 квитанція №124 у сумі 319,00 грн; 16.08.16 квитанція №65 у сумі 319 грн.; 07.09.2016 квитанція № 70 у сумі 319 грн.; 05.10.2016 квитанція № 117 у сумі 319 грн.; 04.11.2016 квитанція № 88 у сумі 319 грн; 12.12.2016 квитанція № 28 у сумі 352,00 грн.
Разом з тим, вказана сплата єдиного соціального внеску за період із січня 2016 року по вересень 2016 року здійснювалась позивачем на рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 71050000 замість рахунку за кодом класифікації доходів бюджету 71040000.
02.10.2018 відповідачем прийнято рішення № 138901309, згідно якого до позивача застосовано штраф у розмірі 89 грн. 16 коп. та пеню у розмірі 154 грн. 91 коп., а всього 244 грн. 07 коп., за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 11.02.2014 до 25.04.2014.
Крім того, 02.10.2018 відповідачем прийнято рішення № 0138891309 про застосування відносно позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2017 до 05.09.2018, згідно якого нараховано штраф у розмірі 2 822 грн. 46 коп. та пеню у розмірі 740 грн. 17 коп., а всього 3 562 грн. 63 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
У силу вимог ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 ч.1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 статті 4 Закону №2464-VI із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VIII від 24.12.2015, що набрали чинності з 01.01.2016, встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Отже, з 01.01.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.
Так, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 та частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що з 01.01.2016 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, становить у розмірі 22 відсотки. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону №2464-VI).
Згідно з частиною 7 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Частиною 10 статті 9 вказаного Закону визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п'ятою 5 статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» 05.04.2001 № 2346-III визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Відповідно до частин 10-11 статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до частини 12 статті 25 Закону №2464-VI, органи доходів і зборів застосовують до банків такі фінансові санкції:
1) за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум;
2) за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками.
Таким чином, підставами застосування штрафу та нарахування пені, є невиконання платником єдиного внеску обов'язку щодо несплати (несвоєчасної) сплати єдиного внеску. Об'єктом застосування фінансових санкцій є сума несплаченого або несвоєчасно сплаченого єдиного внеску.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачувався єдиний соціальний внесок з 01.01.2016 по 30.09.2016, тобто за перший, другий та третій квартал 2016 року, своєчасно та у повному обсязі, про що свідчать відповідні квитанції за вказаний період.
Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що вказані кошти помилково сплачені на рахунок ГУ ДФС як добровільна участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (по коду 71050000), замість вірного рахунку - ЄСВ з фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (по коду 71040000).
Вказане свідчить про те, що платник єдиного внеску вчинив дії, спрямовані на перерахування суми зобов'язання. Помилкове визначення під час сплати рахунку відповідно до коду бюджетної класифікації не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми зобов'язання у визначений Законом №2464-VI строк.
Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у строк, встановлений Закону №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2019 (справа 822/3323/17).
Посилання ж апелянта на те, що помилкове зазначення позивачем неправильного рахунку отримувача коштів - податкового органу є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дії позивача не містять ознак бездіяльності при сплаті єдиного внеску та не можуть бути підставою для висновку про порушення вимог 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відтак і для застосування пені та штрафу відповідно до ч.10 ст.25 та п.2 ч.11 ст.25 вказаного Закону.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної рішення відповідача від 02 жовтня 2018 року № 0138891309 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 3562,63 грн., а тому наявні підстави для задоволення даного адміністративного позову в цій частині.
Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку