Справа № 320/154/19 Суддя першої інстанції: Лисенко В.І.
30 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Літвіної Н.М. та Собківа Я.М.,
при секретарі - Кузик О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лотос» до Головного управління ДФС України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У січні 2019 року позивач - Приватне підприємство «Лотос» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив:
- скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.12.2018 року № 0237755005, винесене уповноваженою особою ГУ ДФС у Київській області П.Козирєв про донарахування ПП «Лотос» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 93750,00 грн. (за податковим зобов'язанням - 75 000 грн. та штрафної санкції у розмірі 18750 грн.).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
19 липня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх. № 26610, Приватним підприємством «Лотос» було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи об'єктивно, у відповідності до Закону вірно дійшов висновку, що рішення про нарахування ПДВ у розмірі 75000 грн. підлягає скасуванню, так як у ПП «Лотос» у вересні 2018 року не було зареєстрованих податкових накладних на суму 259369 грн., а зареєстровано на суму 1843369, тому у декларації з ПДВ за вересень, яка формується на основі зареєстрованих податкових накладних, була знижена сума ПДВ на 75000,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0237755005 від 07.12.2018 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 93750,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 75000,00 грн., за штрафними санкціями - 18750,00 грн., однак, відповідно до податкової декларації ПП «Лотос» за жовтень 2018 року, останнім самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 75000,00 грн., що свідчить про його узгодженість та можливість подвійного оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0237755005, підлягає скасуванню у частині нарахування суми збільшення податкового зобов'язання у розмірі 75000,00 грн.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Приватне підприємство «Лотос», згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 18.04.2003 року є юридичною особою.
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, у порядку ст. 76, 102 ПК України, головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області Загранюк Н.В., проведено камеральну перевірку податкової звітності ПП «Лотос» з податку на додану вартість за вересень 2018 року з питань щодо перевірки показників задекларованих у декларації з податку на додану вартість та додатків до неї, та з питань своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт камеральної перевірки від 20.11.2018 року №3410/50-05/31970341, яким встановлено порушення позивачем (а.с.9-10):
1) п. 187.1 ст. 187, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з ПДВ за вересень 2018 року на суму ПДВ - 75000,00 грн.;
2) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, чим порушено граничні строки реєстрації податкової накладної.
На підставі акта камеральної перевірки від 20.11.2018 року №3410/50-05/31970341 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
1. податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0237755005, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 93750,00 грн.: за податковим зобов'язанням - 75000,00 грн., за штрафними санкціями - 18750,00 грн. (а.с. 5);
2. податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №237835005, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 7500,00 грн. за несвоєчасну реєстрацію ПН (а.с.7).
Як з'ясовується із позовної заяви та не заперечувалось відповідачем, ПП «Лотос» було самостійно сплачено штраф на суму 7500,00 грн., визначений податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2018 року №237835005.
У той же час, в основу податкового-повідомлення рішення від 07.12.2018 року №0237755005, контролюючим органом покладено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 75000,00 грн. по податковій декларації за вересень 2018 року. До такого висновку перевіряючий дійшов на підставі того, що в Єдиному реєстрі податкових накладних у вересні 2018 року за позивачем обліковуються зареєстровані податкові накладні на суму ПДВ - 259369,00 грн., але у податковій декларації позивача за вересень 2018 року відображено суму ПДВ - 184369,00 грн. При цьому, на дату складання акта камеральної перевірки, з питань перевірки показників, задекларованих у декларації з податку на додатну вартість за вересень 2018 року, ПП «Лотос» не реєструвало розрахунки коригування до накладних за вересень 2018 року в ЄРПН.
Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, дата виписування податкової накладної.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Вищезазначене свідчить про наявність у платника податків обов'язку скласти та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, що має бути здійснена не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. У свою чергу, датою складання податкової накладної, є дата виникнення у платника податку податкового зобов'язання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що враховуючи виникнення у позивача податкового зобов'язання за результатами господарської операції з контрагентом - ПП «Виробничо-комерційна фірма «Техно-Т», ним 28.09.2018 року було складено податкову накладну №18, згідно якої загальна сума податку на додану вартість становить 75000,00 грн. (а.с. 63).
Вказану податкову накладну ПП «Лотос» зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.10.2018 року, тобто, із простроченням одинадцяти днів.
Зі змісту позовної заяви та правової пояснень позивача убачається, що ПП «Лотос» визнає факт вчинення ним порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу в частині термінів реєстрації податкових накладних, та такі висновки контролюючого органу по суті не оскаржує, окрім того, позивачем сплачено штраф за таке порушення, який був нарахований податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2018 року №237835005.
При цьому, ПП «Лотос» не погоджується із висновком податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання у вересні 2018 року та податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2018 року №0237755005, оскільки вважає, що податкове зобов'язання з ПДВ на суму 75000,00 грн. на підставі податкової накладної від 28.09.2018 року №18, виникло у нього у жовтні 2018 року, адже названа податкова накладна зареєстрована 26.10.2018 року.
З даного приводу варто зазначити наступне.
Згідно положень п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України закріплено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно пункту 49.2 цієї ж статті, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі, платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
У свою чергу, пунктом 203.3 статті 203 Розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п.п. «а» п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі, операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт достачання послуг платником податку.
Пунктом 201.10 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податків зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником податків особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.
Аналіз змісту вищенаведених норм права свідчить, що платник податку на додану вартість у кожному звітному періоді має обов'язок щодо відображення показників податкової звітності (об'єктів оподаткування, показників, що підлягають декларуванню), які виникли саме у такому звітному періоді.
У ході судового розгляду судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами спору, що у податковому звітному періоді - вересень 2018 року, у ПП «Лотос» був наявний об'єкт оподаткування, який виник на підставі податкової накладної від 28.09.2018 року №18.
Натомість, у податковій декларації з ПДВ за вересень 2018 року, поданої позивачем 18.10.2018 року, не відображено суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 75000,00 грн., згідно зареєстрованої ПН від 28.09.2018 року №18.
Вказана обставина, як вірно зазначено судом першої інстанції свідчить про те, що позивачем занижено суму податкового зобов'язання за вересень 2018 року на 75000,00 грн.
Водночас, факт реєстрації податкової накладної від 28.09.2018 року №18 лише 26.10.2018 року, свідчить виключно про порушення позивачем граничного строку реєстрації ПН, за що на останнього накладено штраф, який ним же і сплачений, проте такий факт ніяким чином не змінює дату виникнення податкового зобов'язання, та відповідно звітного періоду, в якому воно виникло.
За таких умов, висновок податкового органу щодо заниження ПП «Лотос» податкових зобов'язань у вересні 2018 року на суму 75000,00 грн., ґрунтується на приписах чинного законодавства та відповідає встановленим судом обставинам.
Відповідальність (санкції) за вчинення таких дій передбачена п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу, у відповідності до якого, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
У той же час, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 93750,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 75000,00 грн., за штрафними санкціями - 18750,00 грн.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме - податкової декларації ПП «Лотос» за жовтень 2018 року, останнім самостійно визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 75000,00 грн., що свідчить про його узгодженість та можливість подвійного оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року №0237755005, підлягає скасуванню у частині нарахування суми збільшення податкового зобов'язання у розмірі 75000,00 грн., разом з тим, на переконання колегії суддів, штрафні санкції у розмірі 18750,00 грн. застосовані до нього правомірно.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Н.М.Літвіна
Я.М.Собків
Повний текст виготовлено 30 липня 2019 року.