Справа № 620/1395/19
30 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, суддя Житняк Л.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги по інвалідності, які передбачені ч.2 п.13 Порядку №975;
- визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 05.04.2019 року №41 виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму (пп.4 п.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей").
Позов мотивовано тим, що у 2015 році він пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому первинно було встановлено ІІІ групу інвалідності. Оскільки жодних виплат з моменту отримання інвалідності йому здійснено не було, він звернувся за відповідною грошовою допомогою, у виплаті якої йому було відмовлено рішенням відповідача від 05.04.2019 року№41.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задорволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу з 18.04.1987 року по 03.05.1989 року, в тому числі приймав особисту участь в бойових діях на території Афганістану, що підтверджується записами у військовому квитку, архівною довідкою від 15.03.2012 року №4/120356, довідками Варвинського РВК від 21.09.2015 року №19, від 18.11.2015 року №95 (додаток № 2 - 5). Позивач є учасником бойових дій, інвалідом війни, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Під час проходження військової служби у Афганістані приймав особисту участь у бойових діях та у 1988 році отримав множинні мінно-вибухові осколкові поранення, ЗЧМТ - контузію головного мозку, мінно-вибухову травму.
У вересні 2015 року позивач пройшов судово-медичну експертизу у Київському міському клінічному бюро судово-медичних експертиз. За висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 24.09.2015 року №1786/ж, рубці, які залишились після отримання поранення: "є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1988 році”.
Відповідно до протоколу від 28.09.2015 року №3549 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв: "поранення, контузія та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".
Зазначене поранення в подальшому негативно вплинуло на стан здоров'я позивача, у зв'язку з чим він періодично був змушений проходити відповідне лікування.
В жовтні 2015 року позивач пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА №018429 від 21.10.2015 року позивачу вперше встановлена: "ІІІ група інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".
В 2016 році та 2018 році, позивач повторно пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією.
Відповідно до довідок до актів огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ №042718 від 12.10.2016 року та серії АВБ №061844 від 16.10.2018 року позивачу повторно встановлена ІІІ група інвалідності та зазначено, що причина інвалідності: поранення, контузія та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Вважаючи, що у зв'язку з встановленням 21.10.2015 року при первинному огляді III групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, він 27.02.2019 року (через Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлденням інвалідності.
Листом Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки від 05 березня 2019 року повідомив ОСОБА_1 , що заява про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлденням інвалідності разом з додатками 01 березня 2019 року за вихідним № 5/961с направлена до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для подання на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Листом від 25 квітня 2019 року Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направлено позивачу копію витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 квітня 2019 року № 41.
При цьому п.30 протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.04.2019 року №41 позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності виходячи з того, що останній звернувся за призначенням та виплатою одноразовою грошовою допомогою пізніше ніж через 3 роки з дня виникнення права на одноразову грошову допомогу та не подав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (п.5 ч.2 ст.16 Закону №2011).
Аналіз наведених правових норм (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) дає підстави зробити висновок, що застосування ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16 Закону). На виконання зазначених вимог Закону, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25.12.2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Підпунктом 1 п.6 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин одноразова грошова допомога призначається та виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміні групи інваліда - дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Таким чином, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги 21.10.2015 року.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.10.2018 року у справі №820/2504/18, від 07.02.2019 року у справі №127/12061/17, від 12.02.2019 року у справі №816/1458/18.
Відповідно до ч.8 ст.16-3 Закону №2011 року (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) було передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інствнції кінцевою датою реалізації позивачем права на одноразову грошову допомогу є 21.10.2018 року, тоді як позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача лише 27.02.2019 року, тобто після спливу 3 річного строку, передбаченого для реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Міністерства оборони України від 05.04.2019 року №41 в цій частині є правомірним.
Доводи позивача, про те, що він 17.01.2017 року, тобто в межах трирічного терміну, звертався на адресу Варвинського районного військового комісаріату з заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки до Міністерства оборони України позивач на звернення 27.02.2019 року.
Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що позивач не подав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Таким чином, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Колегія суддів зазначає, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
У відповідності до п. 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд військово-лікарськими комісіями з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних військово-лікарських комісій для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Відповідно до п. 21.3 зазначеного вище Положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Згідно п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови військово-лікарських комісій про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Відповідно до п. 21.7 Положення № 402 постанова військово-лікарських комісій про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п. 21.8 Положення № 402).
З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.
Отже, відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини.
Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 05.04.2019 року №41 виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги по інвалідності, які передбачені ч.2 п.13 Порядку №975, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню та зазначає наступне.
Відповідно до п.13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 27.02.2019 року звернувся до Міністерства оборони України через Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Листом Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки від 05 березня 2019 року повідомив ОСОБА_1 , що заява про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлденням інвалідності разом з додатками 01 березня 2019 року за вихідним № 5/961с направлена до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для подання на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Разом з тим, листом від 25 квітня 2019 року Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направлено позивачу копію витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 квітня 2019 року № 41.
Таким чином, Міністерством оборони України розглянуто заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги по інвалідності та прийнято відповідне рішення у строк визначенний чинним законодавством.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування не має.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Пилипенко О.Є.
Повний текст виготовлено: 30 липня 2019 року.