Справа № 826/5308/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
29 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Літвіної Н.М.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Національного агентства України з питань державної служби, Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, третя особа: Національне агентство України з питань державної служби про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди), третя особа: Національне агентство України з питань державної служби (далі - НАДС), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби, оформлене Протоколом №6 від 27-28 березня 2018 року по другому пункту порядку денного, стосовно внесення Кабінету Міністрів України пропозиції застосувати до Державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України №655-р від 19 вересня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України» від моменту його прийняття;
- визнати протиправним та скасувати наказ Мінприроди України від 24 вересня 2018 року №331-О «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №655-р» від моменту його прийняття;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України закрити дисциплінарне провадження та поновити ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України;
- стягнути з Міністерства екології та природних ресурсів України розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби, оформлене Протоколом №6 від 27-28 березня 2018 року по другому пункту порядку денного (продовження засідання Комісії 28 березня 2018 року о 11 год. 00 хв.) стосовно внесення Кабінету Міністрів України пропозиції застосувати до державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби. Визнано протиправним і скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України №655-р від 19 вересня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України". Скасовано наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 24 вересня 2018 року №331-О "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №655-р". Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України з 26 вересня 2018 року. Стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь позивача розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 26 вересня 2018 року по 03 квітня 2019 року в розмірі 112285,34 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів. Позов в іншій частині залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Національне агентство України з питань державної служби подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянтів зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, Кабінет Міністрів України у своїй апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції не досліджено та не спростовано обставини, які були встановлені Комісією під час дисциплінарного провадження, що слугували підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за не проведення конкурсів на заміщення вакантних посад та обмеження громадян у доступі до державної служби. Жодних висновків щодо обставин: блокування доступу до права на просування по державній службі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; не оголошення позивачем конкурсу на посаду, яка залишається вакантною понад один рік (начальника Управління роботи з персоналом Мінприроди), що також має привести до скорочення вказаної посади; не забезпечення належної організації проведення конкурсів на посади державної служби (посад Управління роботи з персоналом Мінприроди) та їх правової оцінки судом у рішенні не наведено. Також на думку апелянта обставина встановлена судом першої інстанції з приводу того, що преміювання працівників Мінприроди проводилось відповідно до вимог законодавства є недоведеною, оскільки встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби, і саме позивач залишив за собою право контролю за виконанням наказу, яким було затверджено Положення про преміювання працівників апарату Мінприроди.
Крім того, апелянт вважає, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми статтей 8,10,18 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статтей 8, 31 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу», що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права.
Міністерство екології та природних ресурсів України у своїй апеляційній скарзі зазначило, що за час роботи ОСОБА_1 неодноразово допускав порушення вимог Конституції України та законів України, не вчиняв дій направлених на охорону прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, що ставить під сумнів сумлінність у виконанні ним своїх обов'язків. Зокрема, позивачем допущено систематичні порушення при оголошенні конкурсів на зайняття вакантних посад. Конкурси на зайняття вакантних посад, які призначались за наказами позивача, неодноразово скасовувались та переносились у зв'язку з несвоєчасним поданням або поданням не в повному обсязі інформації про оголошені конкурси до Національного агентства України з питань державної служби. Апелянт зазначає, що протягом червня 2017 року-лютого 2018 року жодна з посад категорії «Б» Управління роботи з персоналом, а саме: начальник Управління, начальник відділу кадрового забезпечення державної служби, начальник відділу професійної підготовки кадрів та роботи з підвідомчими установами, організаціями та підприємствами - не була заповнена.
Також апелянт зазначив, що ОСОБА_1 було порушено вимоги Закону при призначенні переможців конкурсів на посади державних службовців, зокрема призначення переможців конкурсів проводилось з порушенням встановленого законодавством 30 -денного терміну після оприлюднення інформації про переможця конкурсу. Також позивачем з перевищенням повноважень було видано накази організаційно-розпорядчого характеру з питань, що не належить до його компетенції, та порушено вимоги законодавства України при встановлені премій, позбавлені премій повністю або частково державним службовцям. Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не зазначено жодних обґрунтувань стосовно невиконання позивачем доручення Міністра про ініціювання службового розслідування.
Національне агентство України з питань державної служби у своїй апеляційній скарзі зазначило, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено кожний вчинюваний ОСОБА_1 дисциплінарний проступок, які зазначено у висновку Комісії.
Апелянт зазначив, що в діях державного секретаря Мінприроди ОСОБА_1 наявний дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»(порушення присяги державного службовця) та підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.66 Закону України «Про державну службу», а саме звільнення з посади державної служби.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що при постановленні рішення судом першої інстанції було повно досліджено усі обставини справи та дано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2018 року на засіданні КМУ прийнято рішення про необхідність здійснення Комісією дисциплінарного провадження щодо дій державного секретаря Мінприроди України Дмитренка Г.В.
16 березня 2018 року Комісією прийнято рішення щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно державного секретаря Мінприроди України Дмитренка Г.В.
28 березня 2018 року на засіданні комітету з дисциплінарних проваджень щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», яке оформлено Протоколом №3, було вирішено рекомендувати Комісії з питань вищого корпусу державної служби затвердити висновок про наявність в діях державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, за результатами розгляду дисциплінарної справи, за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 1 ч.2 статті 65 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги державного службовця), запропоновано внести КМУ пропозицію застосувати до державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.
Цього ж дня за наслідками проведеного дисциплінарного провадження Комісією з питань вищого корпусу державної служби було складено висновок про наявність в діях державного секретаря Мінприроди ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги державного службовця) та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченої частиною 5 ст.66 цього Закону, а саме звільнення з посади державної служби (т.7, а.с. 189-232).
З вказаного висновку вбачається, що за результатами проведеного дисциплінарного провадження стосовно державного секретаря Мінприроди ОСОБА_1 встановлено наявність в діях останнього дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги державного службовця), у зв'язку із несумлінним виконанням посадових обов'язків, неодноразовими порушеннями Конституції України і законів України, а саме перешкоджання реалізації громадянами України права на державну службу, не оголошенням конкурсів на зайняття посад державної служби, не призначенням на посади переможців конкурсів, скасуванням конкурсів та перенесенням таких конкурсів.
Також встановлено наявність в діях державного секретаря дисциплінарних проступків, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень), прийнятих у межах їхніх повноважень), стосовно: незаконного затвердження складу комісії наказом державного секретаря від 08 лютого 2017 року №48 та його бездіяльності щодо не приведення наказу Мінприроди від 15 червня 2016 року №219 у відповідність до вимог Закону України «Про державну службу»; незабезпечення своєчасної виплати премії за серпень 2017 року; недотримання вимог законодавства щодо погодження положення про преміювання з виборним органом первинної профспілкової організації Мінприроди та неналежну організацію процесу підготовки службових записок керівників структурних підрозділів; незабезпечення виконання доручення Міністра від 23 лютого 2018 року №17/1-д щодо ініціювання службового розслідування.
Листом від 30 березня 2018 року №38-90/1-1-18 Комісія направила дисциплінарну справу ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України для обліку та зберігання.
03 квітня 2018 року, 15 травня 2018 року, 19 червня 2018 року, 21 серпня 2018 року, 12 вересня 2918 року, 19 вересня 2019 року працівниками Секретаріату Кабінету Міністрів України було складено Акти про неприбуття ОСОБА_1 до Будинку Уряду відповідно до запрошень для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, надісланої Кабінетові Міністрів України Комісією з питань вищого корпусу державної служби 03 квітня 2018 року на виконання рішення Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року.
19 вересня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №655-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України».
Наказом Мінприроди України від 24 вересня 2018 року №331-О «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №655-р» ОСОБА_1 звільнено 25 вересня 2018 року з посади державного секретаря Мінприроди України. Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідачами не дотримано порядку передбаченого чинним законодавством України, не враховано всіх обставин, які мали значення для видання цих рішень, в т.ч. не надано належного та достатнього обґрунтування застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виникнення спірних правовідносин порядок проходження державної служби, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців було врегульовано Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).
Основні обов'язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов'язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 889-VIII особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.
За приписами статті 36 Закону № 889-VIII особа призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:
«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».
Згідно з частиною першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Відповідно до частини п'ятої статті 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
При цьому частиною першою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що державний службовець повинен сумлінно виконувати службові обов'язки та у разі вчинення дисциплінарного проступку може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок можна кваліфікувати як порушення Присяги.
З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги . Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
Аналогічний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.
За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналізуючи матеріали дисциплінарної справи ОСОБА_1 колегією суддів було встановлено, що вона містить посилання на наявність в діях останнього дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» ( порушення Присяги державного службовця), який полягає у несумлінному виконанні позивачем посадових обов'язків, неодноразовими порушеннями Конституції України і законів України, а саме перешкоджання реалізації громадянами України права на державну службу, не оголошенням конкурсів на зайняття посад державної служби, не призначенням на посади переможців конкурсів, скасуванням конкурсів та перенесенням таких конкурсів.
У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що підстави для накладення дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді звільнення з посади саме за порушення Присяги державного службовця не підтверджуються матеріалами справи.
Зокрема, суд зазначив, що впродовж 2017 - початку 2018 років державним секретарем Мінприроди видано вісім наказів про оголошення конкурсів на заміщення вакантних посад, а всі особи, які пройшли конкурси призначені на відповідні посади. Тобто, доводи відповідачів щодо не проведення конкурсів на заміщення вакантних посад та обмеження громадян у доступі до державної служби є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ст. 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства.
Основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов'язаної із здійсненням повноважень міністерства.
Державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: організовує роботу апарату міністерства; призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату міністерства, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності; призначає на посади керівників територіальних органів міністерства та їх заступників і звільняє їх з посад; призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства.
Згідно ст.17 Закону України «Про державну службу» повноваження керівника державної служби у міністерстві здійснює державний секретар міністерства.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що керівник державної служби організовує планування роботи з персоналом державного органу, в тому числі організовує проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій "Б" і "В", забезпечує прозорість і об'єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону; призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 2017- 2018 року державним секретарем видавались накази про оголошення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» і «В» апарату Міністерства екології та природних ресурсів України» (т.4 а.с. 209-223).
Так, за результатом одного з конкурсів на зайняття посад державної служби категорії «Б» в апараті Міністерства екології та природних ресурсів України, проведеному відповідно до наказу Мінприроди від 29 червня 2017 року №240, конкурсною комісією Мінприроди визначено переможцем конкурсу на зайняття посади начальника управління охорони земельних та водних ресурсів ОСОБА_2 .
Вказана особа перебувала на посаді головного спеціаліста відділу охорони земельних ресурсів та надр управління охорони земельних та водних ресурсів.
Згідно п.2 ч.2 та ч.3 ст.31 Закону України «Про державну службу» рішення про призначення на посади державної служби категорії «Б» і «В» приймаються керівником державної служби не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу.
Частиною 1 ст.40 Закону України «Про державну службу» передбачено, що просування державного службовця по службі здійснюється з урахуванням професійної компетентності шляхом зайняття вищої посади за результатами конкурсу відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.56 Закону України «Про запобігання корупції» спеціальна перевірка не проводиться щодо претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
В порушення наведених вище вимог після оголошення результатів конкурсу позивачем було підписано запити та направлено матеріали для проведення спеціальної перевірки стосовно державного службовця ОСОБА_2 .
Наказ про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Управління охорони земельних та водних ресурсів, в порядку просування по службі, був виданий та підписаний позивачем лише 29 грудня 2017 року, тобто з порушенням встановленого законодавством 30 денного терміну.
Аналогічна ситуація склалась і з призначенням переможця конкурсу на посаду начальника Управління експериментальної роботи та організаційно-аналітичного забезпечення (Секретаріат) Мінприроди ОСОБА_3 .
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про створення державним секретарем перешкод у реалізації права на просування по службі вказаних державних службовців.
Також, з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що директором Департаменту з питань зміни клімату та збереження озонового шару ОСОБА_4 неодноразово подавалась державному секретарю інформація про необхідність оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» у вказаному Департаменті.
В матеріалах справи відсутні докази про видання позивачем відповідних наказів та проведення конкурсів на відповідні посади Департаменту з питань зміни клімату та збереження озонового шару.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом Мінприроди від 09 грудня 2016 року №373-о «Про звільнення ОСОБА_5 » вказану особу звільнено з посади начальника Управління роботи з персоналом Мінприроди (т.6 а.с. 162).
Наказами від 03.04.2017 року №239-о та від 21.03.2018 року № 105-о було покладено виконання обов'язків начальника Управління роботи з персоналом Мінприроди спочатку на ОСОБА_6 та в подальшому на ОСОБА_7 (т.6 а.с.166-168).
Згідно п.2 ч.6 ст.31 Закону України «Про державну службу» з метою безперебійного функціонування державного органу одночасно з прийняттям рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби до призначення особи на таку посаду суб'єкт призначення може прийняти рішення про тимчасове покладення виконання обов'язків за вакантною посадою керівника самостійного структурного підрозділу на одного із державних службовців, які працюють у відповідному структурному підрозділі державного органу.
В матеріалах справи відсутні докази видання позивачем відповідного наказу та проведення конкурсу на посаду начальника Управління роботи з персоналом Мінприроди.
Також, матеріалами справи підтверджується факт того, що позивачем протягом червня 2017 року-лютого 2018 року не було вжито відповідних дій спрямованих на заповнення вакантних посад категорії «Б» Управління роботи з персоналом, а саме: начальника Управління, начальника відділу кадрового забезпечення державної служби, начальника відділу професійної підготовки кадрів та роботи з підвідомчими установами, організаціями та підприємствами.
Враховуючи наведені обставини колегія суддів вважає обґрунтованими висновки Комісії щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги державного службовця), який полягає у несумлінному виконанні позивачем посадових обов'язків, неодноразовими порушеннями Конституції України і законів України, а саме перешкоджання реалізації громадянами України права на державну службу, не оголошенням конкурсів на зайняття посад державної служби, не призначенням на посади переможців конкурсів, скасуванням конкурсів та перенесенням таких конкурсів.
Поряд з наведеним у висновку, який слугував підставою для прийняття оскаржуваних наказу та розпорядження, зазначено також про наявність в діях державного секретаря дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 5 частини 2 ст.65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, накази (розпоряджень), прийнятих у межах їхніх повноважень), а саме: незаконного затвердження складу комісії наказом державного секретаря від 08 лютого 2017 року №48 та його бездіяльності щодо не приведення наказу Мінприроди від 15 червня 2016 року №219 у відповідність до вимог Закону України «Про державну службу»; незабезпечення своєчасної виплати премії за серпень 2017 року; недотримання вимог законодавства щодо погодження положення про преміювання з виборним органом первинної профспілкової організації Мінприроди та неналежну організацію процесу підготовки службових записок від керівників структурних підрозділів; незабезпечення виконання доручення Міністра від 23 лютого 2018 року №17/1-д щодо ініціювання службового розслідування.
Щодо незабезпечення своєчасної виплати премії за серпень 2017 року суд першої інстанції зазначив, що відповідачами не доведено, що виплата працівникам премії у вересні 2017 року мала місце з вини позивача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ст.52 Закону України «Про державну службу», премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
Наказом від 30 січня 2017 року №33 було затверджено Положення про преміювання працівників апарату Мінприроди (т.5 а.с. 65-69).
Водночас, вказане Положення не погоджене з виборним органом первинної профспілкової організації Мінприроди.
Підпунктами 1.5, 1.6 п.1 вказаного Положення визначено, що встановлення премій працівникам Міністерства та їх розміру проводиться державним секретарем шляхом видання відповідного наказу.
Відділ бухгалтерського обліку та звітності щомісяця або щокварталу до 23 числа місяця, у якому нараховується премія, розраховує фонд преміювання (пп.3.1 п.3 Положення).
З матеріалів справи вбачається, що преміювання працівників Мінприроди за серпень 2017 року проводилось згідно наказу державного секретаря Мінприроди від 14 вересня 2018 року №338 «Про преміювання працівників апарату Мінприроди за результатами роботи у серпні 2017 року» на підставі службових записок керівників структурних підрозділів (т.5 а.с. 41).
У своїх поясненнях наданих Комісії позивач зазначав, що премія за серпень 2017 року була виплачена працівникам у першій половині вересня 2017 року.
Оскільки згідно положень ст.52 Закону України «Про державну службу» та Положення про преміювання працівників апарату Мінприроди саме державний секретар Мінприроди є відповідальним за своєчасну виплату премії працівникам, а в даному випадку матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного видання наказу про преміювання працівників апарату Мінприроди за результатами роботи у серпні 2017 року та як наслідок виплати працівникам премії за серпень 2017 року, висновки суду першої інстанції щодо не доведення факту вини позивача є необґрунтованими.
Стосовно незабезпечення виконання позивачем доручення про ініціювання службового розслідування, суд першої інстанції зазначив, що не знайшов підтвердження цієї позиції у матеріалах справи.
Так, з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 19 січня 2018 року НАЗК було прийнято рішення №34 щодо винесення припису Міністру ОСОБА_8 стосовно директора Приазовського національного природного парку Дмитра Воловика у зв'язку з порушенням останнім вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання конфлікту інтересів.
Міністром на адресу НАЗК було складено лист від 27 лютого 2018 року №5/1-14/2061-18, в якому останній повідомив, що ним 08 лютого 2018 року було підписано лист, підготовлений у відповідь на рішення НАЗК від 19 січня 2018 року №34 «Щодо винесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону», з повідомленням про стан виконання припису стосовно ОСОБА_9 , директора Приазовського національного природного парку.
Підписана відповідь в цей же день була передана для здійснення реєстрації та відправки відповідному структурному підрозділу - Управлінню роботи з персоналом. Проте, під час контролю за виконанням припису НАЗК було виявлено відсутність зареєстрованої сканованої копії зазначеної відповіді в системі діловодства Мінприроди «Мегаполіс». В ході розмови виконуюча обов'язки начальника Управління по роботі з персоналом ОСОБА_6 повідомила, що вона була не згодна з позицією Міністра екології та природних ресурсів України, викладеною ним у відповіді, а тому не здійснила реєстрацію та відправку вказаного листа.
Обставини вказаної розмови були викладені у доповідній записці начальника Управління експертної роботи та організаційно-аналітичного забезпечення ОСОБА_3 (т.5 а.с. 102).
Міністром у зв'язку з наведеними обставинами було надано державному секретарю доручення щодо ініціювання службового розслідування для з'ясування обставин викладених у доповідній записці начальника Управління експертної роботи та організаційно-аналітичного забезпечення ОСОБА_3 (т.5 а.с. 101)
26 лютого 2018 року позивачем було підготовлено на ім'я Міністра екології та природних ресурсів України ОСОБА_8 службову записку, в якій останній з приводу наведених обставин повідомив про своє бачення обставин та надав свою оцінку діям керівника Управління експертної роботи та організаційно-аналітичного забезпечення ОСОБА_3 та діям в.о. начальника Управління по роботі з персоналом ОСОБА_6 ( т.5 а.с. 103-104).
Разом з тим, жодних дій щодо виконання доручення Міністра, а саме проведення відповідного службового розслідування та з'ясування обставин викладених у доповідній записці начальника Управління експертної роботи та організаційно-аналітичного забезпечення ОСОБА_3 позивачем вчинено не було.
Згідно ст.63 Закону України «Про державну службу» керівник державної служби ( Державний секретар) несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що керівник державної служби, який в установленому цим Законом порядку не вжив заходів для притягнення підпорядкованого йому державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок, а також не подав матеріали про вчинення державним службовцем адміністративного проступку, корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, злочину до органу, уповноваженого розглядати справи про такі правопорушення, несе відповідальність згідно із законом.
При цьому, згідно ст.8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністр як керівник міністерства дає обов'язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату міністерства доручення.
Оскільки позивачем не було вжито відповідних дій та не виконано обов'язкове до виконання доручення Міністра, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях державного секретаря дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу».
Щодо незаконного затвердження складу комісії наказом державного секретаря від 08 лютого 2017 року №48 та його бездіяльності щодо не приведення наказу Мінприроди від 15 червня 2016 року №219 у відповідність до вимог Закону України «Про державну службу», колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2016 року Мінприроди було видано наказ №219 про створення постійно діючої комісії щодо погодження призначення на посади та звільнення керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через Міністра екології та природних ресурсів України.
Вказаний наказ було підписано заступником Міністра - керівником апарату ОСОБА_10 В.М.
Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» саме до повноважень Міністра відноситься погодження призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується ним; призначення на посади та звільнення з посад керівників і заступників керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади.
Отже наказ №219 від 15.06.2016 року, підписаний заступником Міністра - керівником апарату ОСОБА_11 , не відповідав нормам Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», оскільки не був підписаний Міністром.
Разом з тим, не вживши заходів стосовно приведення наказу Мінприроди від 15.06.2016 року №219 у відповідність до вимог Закону України «Про державну службу», позивач 08 лютого 2017 року виніс наказ №48, яким змінив склад комісії щодо погодження призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується ним; призначення на посади та звільнення з посад керівників і заступників керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади.
Колегія суддів вважає, що державним секретарем було видано наказ з питання, що не належить до його повноважень, що свідчить про наявність в його діях складу дисциплінарного проступку.
Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів вважає, що відповідач, кваліфікуючи дії державного секретаря ОСОБА_1 як порушення Присяги, навів обґрунтовані мотиви стосовно проступків які можна кваліфікувати саме як порушення Присяги. Аналіз встановлених судом обставини справи, дає підстави для висновку, що суть порушення позивачем підпадає під ознаки порушення Присяги державного службовця.
За змістом частин першої, десятої, одинадцятої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша, друга статті 77 Закону № 889-VIII).
В даному випадку, отримавши 03 квітня 2018 року від Комісії дисциплінарну справу ОСОБА_1 , цього ж дня працівниками Секретаріату Кабінету Міністрів України у телефонному режимі було запропоновано позивачу прибути до Будинку Уряду для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, проте останній на запрошення не з'явився та у телефонному режимі повідомив що перебуває на лікарняному. Вказані обставини були зафіксовані у Акті про неприбуття від 03 квітня 2018 року.
В подальшому, 15 травня 2018 року, 19 червня 2018 року, 21 серпня 2018 року, 12 вересня 2918 року, 19 вересня 2019 року працівниками Секретаріату Кабінету Міністрів України було складено Акти про неприбуття ОСОБА_1 до Будинку Уряду відповідно до запрошень для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, надісланої Кабінетові Міністрів України Комісією з питань вищого корпусу державної служби 03 квітня 2018 року на виконання рішення Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року.
Колегія суддів вважає, що відповідачем було вжито відповідні дії з метою ознайомлення позивача з матеріалами дисциплінарної справи, однак останній не скористався наданим йому законодавством правом та не прибув на запрошення до Будинку Уряду.
Висновки суду першої інстанції та позивача у справі про те, що зазначені акти не можна вважати доказом належного виконання відповідачем обов'язку щодо ознайомлення позивача із висновками дисциплінарного провадження, оскільки 03 квітня 2018 року матеріали дисциплінарної справи були передані до КМУ, а згідно Закону №889-VIII ознайомлювати з матеріалами справи має Комісія, а не суб'єкт призначення, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно ст. 74 та 76 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.
Жодних застережень стосовно того, що ознайомлювати з матеріалами дисциплінарної справи після її розгляду та винесення відповідної пропозиції має саме Комісія у положеннях Закону України «Про державну службу» та Положенні про Комісію з питань вищого корпусу державної служби відсутні.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вказані акти складені без посилання на будь-які нормативно-правові документи, які б передбачали процедуру фіксації телефонограм, визначення кола осіб, які можуть проводити такі телефонні запрошення або інші дії при виконанні функціональних обов'язків працівниками Секретаріату КМУ, оскільки форма Акту складається у довільній формі та не має затвердженого на законодавчому рівні зразка.
Згідно ст.74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
Разом з тим, дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Оскільки в період з 03 квітня 2019 року позивач перебував на лікарняному, та враховуючи встановлений крайній термін застосування дисциплінарного стягнення, відповідачем 19 вересня 2018 року було прийнято розпорядження №655-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади державного секретаря Міністерства екології та природних ресурсів України».
Наказом Мінприроди України від 24 вересня 2018 року №331-О «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року №655-р» ОСОБА_1 звільнено 25 вересня 2018 року з посади державного секретаря Мінприроди України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із статтями 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Положенням частин 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, оцінивши в сукупності, через призму положень статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини даної справи, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі, приймаючи спірні рішення та розпорядження, діяли в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством України, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення; оспорювані рішення містять обґрунтовані мотиви, з яких відповідачі дійшли правомірного висновку про необхідність застосування до державного секретаря Мінприроди ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, а тому позовні вимоги ОСОБА_12 в частині визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби, оформлене Протоколом від 28 березня 2018 року, розпорядження Кабінету Міністрів України №655-р від 19 вересня 2018 року, наказу Мінприроди України від 24 вересня 2018 року №331-О - не підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлення правомірності оскаржуваних позивачем рішень та розпорядження про звільнення позивача з посади, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог ОСОБА_12 в частині зобов'язання Кабінету Міністрів України закрити дисциплінарне провадження та поновлення його на посаді державного секретаря Мінприроди, зобов'язання виплатити ОСОБА_12 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією до уваги не приймаються через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами даної справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Національного агентства України з питань державної служби, Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, третя особа: Національне агентство України з питань державної служби про визнання протиправними та скасування розпорядження та наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 31.07.2019 року.
Головуючий суддя: Є.В Чаку
Судді: Н.М.Літвіна
Є.І. Мєзєнцев