31 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/8497/19
Головуючий в 1 інстанції: Науменко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Коваль М.П., Єщенка О.В.Ю
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови, -
ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил від 2 січня 2019 року № 1717/50000/18.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року визнано повторне звернення ОСОБА_2 з аналогічним позовом за відсутності інших підстав або нових обставин, який вже вирішений судом - зловживанням процесуальними правами. Позовну заяву ОСОБА_2 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при винесенні ухвали допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених судом, фактичним обставинам справи, і, крім того, ухвала прийнята с порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, на думку позивача, суд першої інстанції не врахував фактичну обставину звернення ОСОБА_2 до ДФС України в порядку взаємодії при застосуванні ст. 55 Основного Закону України та ст. 529 Митного кодексу України з органами виконавчої влади України, як право на законний засіб юридичного захисту поза межами звернення до суд і правозастосування в сфері правосуддя та реалізації судової влади Української держави. Позивач також наголошує, що процесуальні норми ч. 4 ст. 122 КАС України разом із ч. 1 ст. 270 КАС України, у випадку реалізації норм матеріального права за ч. 1 ст. 529 Митного кодексу України мають спеціальний нормативно-правовий припис при юридичному правозастосуванні по відношенню загального застосування права норм ч. 2 ст. 286 КАС України та ч. 1 ст. 289 КУПАП та за своїм юридичним замислом і нормативним навантаженням породжують спеціально-правовий строк звернення до адміністративного суду мірою в три місяці, але не 10 днів, як вважає суд першої інстанції. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженого судового рішення з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи викладені в апеляційній скарзі, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції прийшов до висновку про зловживання позивачем процесуальними правами, оскільки позовна заява аналогічна раніше поданій заяві, яка вже розглянута судом, а нові обставини чи підстави щодо строку звернення до суду позивачем не зазначені.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Приписами статті 529 Митного кодексу України передбачено порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил.
Так, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Якщо постанова митниці одночасно оскаржується до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та до суду і суд приймає адміністративний позов до розгляду, розгляд скарги центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, припиняється.
Постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
З матеріалів справи убачається, що 2 січня 2019 року в. о. заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС винесено постанову в справі про порушення митних правил № 1717/50000/18, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
2 січня 2019 року на зазначену вище постанову в справі про порушення митних правил, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.
31 січня 2019 року Державною фіскальною службою України прийнято постанову, якою постанову в справі про порушення митних правил № 1717/50000/18 Одеської митниці ДФС від 2 січня 2019 року залишено без змін, а скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Прийнята постанова про розгляд скарги позивача від 31 січня 2019 року, направлена Державною фіскальною службою України остатньому шляхом поштового зв'язку.
Згідно листа АТ "Укрпошта" Одеської дирекції, вбачається, що рекомендований лист з рекомендованим повідомленням № 0405340977491 від 1 лютого 2019 року, відправником якого є Державна фіскальна служба України на ім'я ОСОБА_2 надійшов до 39 поштового відділення зв'язку 5 лютого 2019 року та вручено адресату 20 лютого 2019 року (а. с. 66).
4 березня 2019 року позивач звернувся до суду про оскарження постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1717/50000/18 від 2 січня 2019 року.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 6 березня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позову шляхом надання заяви про поновлення строків звернення до суду.
29 березня 2019 року на виконання наведеної вище ухвали, позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до адміністративного суду.
1 квітня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил - повернуто позивачу, у зв'язку з недоведенням останнього поважності причин пропуску строку звернення до суду, та не звернення позивача із заявою про поновлення строку на звернення до суду.
20 травня 2019 року позивач повторно звернувся до районного суду про оскарження постанови Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1717/50000/18 від 2 січня 2019 року.
21 травня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси визнано повторне звернення ОСОБА_2 з аналогічним позовом за відсутності інших підстав або нових обставин, який вже вирішений судом - зловживанням процесуальними правами та позовну заяву ОСОБА_2 - залишено без розгляду.
Згідно із частинами 1 та 4 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання наведених вище приписів, позивач скористався передбаченим законом порядком досудового вирішення спору та 8 січня 2019 року звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою щодо порушення його прав та інтересів у зв'язку із прийняттям митним органом постанови в справі про порушення митних правил.
20 лютого 2019 року позивачем отримано постанову про розгляд його скарги, що підтверджується листом АТ "Укрпошта" Одеської дирекції.
На підставі викладених вище обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що прийняття рішення суб'єктом владних повноважень по оскарженню постанови від 2 січня 2019 року № 1717/50000/18 було завершенням передбаченого законом правового порядку досудового врегулювання публічно-правового спору у вигляду оскарження цієї постанови до центрального органу виконавчої влади, що у сукупності із системним правовим аналізом ч. 4 ст. 122 КАС України дає змогу позивачу на протязі строку в три місяці, починаючи з 21 лютого 2019 року, реалізувати своє право на звернення до адміністративного суду.
Відтак, останнім днем подання адміністративного позову є 20 травня 2019 року.
При цьому, колегія суддів наголошує, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутись до адміністративного суду в загальному порядку (ч. 4 ст. 240 КАС України).
Таким чином, у сукупності приписів норм ч. 4 ст. 122 та ч. 4 ст. 240 КАС України, вбачається, що вперше до суду з адміністративним позовом позивач звернувся 4 березня 2019 року, тобто в межах встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України строку, а вдруге позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом 20 травня 2019 року, що у відповідності до приписів ч. 4 ст. 240 КАС України не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку, що повторне звернення ОСОБА_2 не є зловживанням процесуальними правами, оскільки позивач звернувся до суду у відповідності до вимог процесуального закону.
Процесуальні норми ч. 4 ст. 122 КАС України, у випадку реалізації норм матеріального права за ч. 1 ст. 529 Митного кодексу України мають спеціальний нормативно-правовий припис при юридичному правозастосуванні по відношенню до загального застосування права норм ч. 2 ст. 286 КАС України та за своїм юридичним замислом і нормативним навантаженням породжують спеціально-правовий строк звернення до адміністративного суду , зокрема строк в три місяці, але не 10 днів, як наголошено судом першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, вищенаведене не врахував та не надав оцінки наведеним доводам позивача щодо поважності підстав пропуску звернення до суду.
Отже, враховуючи завдання та основні засади адміністративного судочинства, апеляційний суд дійшов до висновку про передчасність та необґрунтованість висновків місцевого суду про відсутність доказів, які б підтверджували поважність підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Оскільки при винесені ухвали судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, постановлена ухвала судді на підставі п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 320, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.
Головуючий суддя Димерлій О.О.
Судді Коваль М.П. Єщенко О.В.