31 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1665/19
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Димерлія О.О.
суддів: Коваля М.П. , Шляхтицького О.І.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та просив:
- Визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо неприйняття у встановлений законом спосіб рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.
- Зобов'язати Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 30.01.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області та наддати відповідний дозвіл або відмовити на надані згаданого дозволу, виключно з підстав визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України.
23.04.2019 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову з наступними вимогами:
Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39767437) приймати рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншим особам, стосовно земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 , про відведення якої просив позивач, і в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої йому було відмовлено відповідачем згідно з листом за ВИХ. №М-137/0/202/0/20-19 від 05.03.2019.
Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39767437) погоджувати проект землеустрою, щодо земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 , якщо проект розроблений на замовлення інших осіб.
Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39767437) затверджувати проект землеустрою, щодо земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 , якщо проект розроблений на замовлення інших осіб.
Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 34-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39767437) приймати рішення про передачу у власність або у користування щодо земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 , іншим особам.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року позивачу відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та прийняти ухвалу про задоволення клопотання про забезпечення позову у вказаний спосіб.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
З матеріалів справи убачається, що заява про забезпечення позову була подана в рамках оскарження протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, яка, на думку ОСОБА_1 ,полягала у тривалому не розгляді заяви позивача 30.01.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована саме протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача а також, обставинами звернення іншої особи ОСОБА_2 до відповідача із такою ж заявою та отримання невмотивованої відповіді на цю заяву та отримання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою.
Перевіривши відокремлені матеріали справи, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав забезпечення позову виходячи з наступного.
Положеннями статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, процесуально-правових заходів у відповідних, законодавчо та логічно визначених межах, щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Як було зазначено вище, предметом спору у справі, що розглядається є бездіяльність відповідача щодо неприйняття у встановлений законом спосіб рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.
Згідно з частиною 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Частиною 3 статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналізуючи положення Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є переданням земельної ділянки у власність чи користування, а є лише одним з етапів відведення земельної ділянки.
Також колегія суддів звертає увагу, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
З урахуванням наведених вище обставин посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на ті обставини, що надання дозвільних документів іншим особам унеможливлює реалізацію право позивача отримати бажану земельну ділянку, на думку колегії суддів є припущеннями, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.
Також судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що надання оцінки правомірності чи протиправності доводів відповідача, що викладені у листі № М-137/0/202/0/20-19 від 05.03.2019, має здійснюватись при вирішенні справи по суті.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Уважно дослідивши підстави для скасування рішення першої інстанції, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів має зазначити, що правовідносини, які виникли між відповідачем та іншими громадянами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), жодним чином не стосуються даної справи та рішення відповідача, які приймалися за заявами інших громадян ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) щодо інших земельних ділянок не належать до дослідження під час розгляду справи № 420/1665/19, не є належними доказами у вказаній справі, оскільки не стосуються предмета спору.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявник не наводить конкретних посилань на те, які саме негативні наслідки для заявника можуть настати, як це може призвести до неможливості відновленням прав заявника в разі не прийняття судом заходів забезпечення позовних вимог з посиланням на відповідні докази.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними.
Враховуючи наведене, Одеський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області приймати рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою, приймати рішення про передачу у власність або у користування щодо земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту села Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, між земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 та ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 , іншим особам, оскільки наведені в заяві ОСОБА_1 доводи ґрунтуються на припущеннях заявника, а належних та допустимих доказів на підтвердження настання негативних наслідків заявник не надав.
Враховуючи, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали дотримано норми процесуального права, а тому в порядку ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає її без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 308, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Димерлій О.О.
Судді Коваль М.П. Шляхтицький О.І.