31 липня 2019 року м. Дніпросправа № 199/2293/19 (2-а/199/58/19)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Баранник Н.П., Божко Л.А.,
секретаря судового засідання: Комар Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Яворського Ігоря Костянтиновича
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2019 (головуючий суддя Спаї В.В., повний текст складено 16.05.2019)
у справі за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Яворського Ігоря Костянтиновича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР 886261 від 13.03.2019, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Позов обґрунтовано тим, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Вказував на те, що згідно посадової інструкції, він, як заступник начальника з ремонту та експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, забезпечує організацію та безпеку дорожнього руху на дорогах області в межах фактично виділених коштів та згідно з п. 4.2. відповідає за стан автомобільних доріг виключно в межах фінансового плану. При цьому, Служба не є головним розпорядником бюджетних коштів, а лише є отримувачем, тому здійснює діяльність виключно в межах коштів виділених головним розпорядником. Також позивач звернув увагу суду на те, що відповідно до постанови АР № 886261 було зафіксовано правопорушення вчинене від 30.01.2019 щодо невжиття своєчасних заходів з утримання автодоріг, проте поза увагою відповідача залишився фактор неможливості дотримання встановлених температурних режимів по утриманню автомобільних доріг узимку, які відповідно до п.п. 4.7.3 «Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування» П-Г. 1-218-113:2009 становлять температури повітря не нижче плюс 5° С навесні та 10° С восени. Зазначав також те, що на виконання повноважень, передбачених Законом України «Про автомобільні дороги» та Законом України «Про дорожній рух» Службою автомобільних доріг в Дніпропетровській області як Замовником та Дочірнім підприємством «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» як Виконавцем укладено Договір №ЕУ-2 від 06.08.2018 на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Дніпропетровській області, що, на переконання позивача, свідчить, що з моменту підписання вказаного Договору право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Дніпропетровській області належало Дочірньому підприємству «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2019 позов задоволено.
Скасовано постанову старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Яворського Ігоря Костянтиновича серії НК № 037331 від 13.03.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП закрито.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що з моменту підписання Договору №ЕУ-2 від 06.08.2018 і до 31.03.2019 право на експлуатаційне утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Дніпропетровській області у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» належало Дочірньому підприємству «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яке відповідно до п. 7.2.1 Договору №ЕУ-2 від 06.08.2018 несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні послуг, якщо ці порушення виникли з вини Виконавця.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що достатнім доказом правомірності винесеного рішення є сама оскаржувана постанова, складена у відповідності до вимог законодавства, при цьому така постанова винесена інспектором саме у зв'язку із тим, що інспектор особисто зафіксував вказане правопорушення.
Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу та доповнення до відзиву, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що оскаржувана постанова не містить відомостей щодо суті правопорушення, а саме в чому полягає таке правопорушення, дати виявлення правопорушення, виду деформації дорожнього покриття тощо.
Учасники судового процесу, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги в судове засідання не з'явились, позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 886261 від 13.03.2019 на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.140 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн. Відповідно до вказаної постанови, 30.01.2019 о 12.00 на а/д Н-31 км 79+71м-80 км, а також 28.01.2019 о 20:55 на а/д Н-31 км 83+040 м, заступник начальника служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, відповідальною за утримання вищевказаних ділянок, не вжив своєчасних заходів з ремонту їх проїзних частин, чим допустив неналежний стан їх утримання та порушив вимоги ДСТУ 3587-97 та п.1.5 ПДР України (а.с. 6).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, КУпАП, КАС України, норми Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про дорожній рух».
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Зокрема, правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про дорожній рух» та Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 1 статті 247 КУпАП визначає обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.
На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що предметом оскарження у цій справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
З аналізу наведеної вище норми КУпАП вбачається, що об'єктом правопорушень, передбачених цією статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1 статті, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Положеннями ст. 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що при прийнятті постанови серії АР № 886261 від 13.03.2019, відповідачем зазначено, що суб'єктом відповідальності за вказане адміністративне правопорушення є ОСОБА_1 , який є заступником начальника з ремонту та експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, та об'єктивною стороною адміністративного проступку, котрий ставиться в вину позивачу, було порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг та вулиць.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з зазначеним.
Так, відповідно до ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
При цьому, частиною 1 ст. 140 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням є порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Отже, з урахуванням норм ст. ст.14, 140 КУпАП, суб'єктами даного правопорушення є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць проведення робіт.
Водночас, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обов'язки заступника начальника з ремонту та експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області входить організація належного утримання та розвитку автомобільних доріг загального користування, що знаходяться на балансі Служби в межах фактично виділених коштів (п. 2.2. Посадової інструкції), забезпечення необхідної якості робіт під час ремонтів та утримання автомобільних доріг в області (п.2.7 Посадової інструкції) (а.с. 25-27), що, в свою чергу, свідчить про наявність об'єктивної сторони правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.140 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідач правильно виходив з того, що позивач, з огляду на посаду яку він обіймає, може бути суб'єктом правопорушення у даній справі.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи суду першої інстанції стосовно того, що з укладенням Службою автомобільних доріг в Дніпропетровській області як Замовником та Дочірнім підприємством «Дніпропетровський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» як Виконавцем Договору №ЕУ-2 від 06.08.2018 на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Дніпропетровській області (а.с. 46-55) відповідальність за належний стан доріг покладається саме на Виконавця, оскільки укладення договору з експлуатації та утримання доріг не передбачає передачу повноважень посадової особи, визначених Законом та посадовою інструкцією будь-яким особам. При цьому у разі неналежного виконання умов договору, такі порушення можуть бути оскаржені сторонами в судовому порядку.
Однак, у межах цієї справи вирішуються питання щодо правомірності та обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а не відповідальності за договором Договору №ЕУ-2 від 06.08.2018 на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Дніпропетровській області.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією відповідача про те, що автомобільні дороги (і не лише на території відповідальності позивача), повинні утримуватися у належному стані, відповідно до вимог ПДР та ДСТУ.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.
У даній справі суб'єктом владних повноважень що прийняв рішення (постанова АР № 886261 від 13.03.2019) про накладення адміністративного стягнення на позивача є старший інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Яворський І.К.
При цьому, у постанові АР 886261 від 13.03.2019 відповідачем лише зазначено те, що позивач не вжив своєчасно заходів з ремонту проїзних частин, проте у вказаній постанові на зазначено саме яких заходів, в межах наданих повноважень, не вжив позивач.
Так, відповідно до посадової інструкції Заступника начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області з ремонту та експлуатаційного утримання, затвердженої в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області 26.02.2018 року, заступник начальника відповідає за стан автомобільних доріг виключно в межах фінансування плану (п. 4.2).
Водночас, відповідно до посадової інструкції, позивач є відповідальною особою за належне утримання автомобільних доріг в межах фінансового плану (фінансування) Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області. Однак постанова АР 886261 від 13.03.2019 не містить будь-яких даних, що одержуючи належний рівень фінансування, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, не утримувала відповідно до вимог ПДР та ДСТУ у належному стані певні дороги.
Статтею 13 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, зокрема, за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; цільове використання бюджетних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування.
Згідно Положення про Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області (далі - Положення), Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області (далі - Служба) є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (далі - Укравтодор), яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 №456/2011 «Про Положення про Держане агентство автомобільних доріг України» є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України. У вказаному положенні зазначено, що обов'язком Служби є забезпечення фінансування дорожніх робіт у межах надходження коштів по всіх джерелах.
Пунктом 3.2 Положення передбачено, що Служба зобов'язана розробляти пропозиції до програми дорожніх робіт у регіоні на черговий рік для затвердження в установленому порядку і забезпечувати її виконання та готувати розрахунки і обґрунтування потреби у фінансових ресурсах на черговий рік.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вказаних вимог Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області було надано пропозиції щодо потреби у фінансуванні на 2019 рік на проведення капітального ремонту автомобільних доріг у сумі 1 580 578, 086 тис. грн. та проведення поточного середнього ремонту автомобільних доріг у сумі 8 513 501, 967 тис. грн. (а.с. 16-19).
Згідно Плану фінансування дорожнього господарства у 2019 році за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення», затвердженого 28.12.2018 по Службі автомобільних доріг у Дніпропетровській області, наданого Листом Укравтодору №3/3/6.1-11 від 02.01.2019, передбачено видатки у загальній сумі 340 106,8 тис. грн., з яких коштів на проведення поточного ремонту та капітального ремонту не передбачено (а.с. 22).
З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що в спірному випадку неможливо стверджувати, що зафіксовані порушення є похідним від бездіяльності позивача, оскільки позивач, згідно посадової інструкції, здійснює свої повноваження по утриманню автомобільних доріг в межах фактично виділених коштів та відповідає за їх стан виключно в межах фінансування плану, згідно якого у 2019 році виділення коштів на проведення поточного ремонту та капітального ремонту, якого потребують зазначені відповідачем в спірній постанові ділянки дороги, передбачено не було.
З огляду на вищенаведене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, об'єктивна сторона якого зазначена у постанові АР 886261 від 13.03.2019, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП підлягає скасуванню, оскільки є неправомірною. Не встановлена вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного правопорушення.
Отже, доводи апеляційної скарги частково є обґрунтованими, та можуть бути покладені в основу зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів задоволення вимог.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не досліджено питання вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності (позивача).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, та вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів прийняття такого рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням наведеного вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина рішення суду першої інстанції зміні з наведених вище підстав.
В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Яворського Ігоря Костянтиновича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2019 - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2019 - змінити в частині викладення мотивів суду.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 31.07.2019 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст постанови виготовлено 31.07.2019.
Головуючий суддя Ю.В. Дурасова
суддя Н.П. Баранник
суддя Л.А. Божко