31 липня 2019 р.Справа № 440/1097/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Сіренко О.І.,
Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.03.19 року по справі № 440/1097/19
за позовом ОСОБА_1
до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 16134187 від 13.02.2019 про накладення штрафу в розмірі 42 639,34 грн.
29.03.2019 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Роз'яснено позивачу, що справа підлягає розгляду місцевим загальним судом, який видав виконавчий лист, у порядку цивільного судочинства.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її безпідставність, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 по справі №440/1097/19 скасувати, справу направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем вперше подано позов в порядку цивільного судочинства до Автозаводського районного суду м.Кременчука, однак, ухвалою суду першої інстанції від 22.03.2019 року закрито провадження по справі за його позовом, щодо оскарження постанови державного виконавця, оскільки спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на зазначені роз'яснення, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду. Проте, ухвалою від 29.03.2019 року зазначеним адміністративним судом відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено позивачу, що справа підлягає розгляду місцевим загальним судом, який видав виконавчий лист, у порядку цивільного судочинства. Враховуючі такі роз'яснення, позивач звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука, від 22.03.2019 року до Полтавського апеляційного суду. Постановою суду апеляційної інстанції від 23.05.2019 року оскаржувану ухвалу залишено без змін та роз'яснено, що розгляд скарги на постанову державного виконавця від 13.02.2019 року має відбуватись в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, посилаючись на викладені доводи, вважає, що справа за його позовом щодо оскарження постанови ВП № 16134187 від 13.02.2019 про накладення штрафу має розглядатись адміністративним судом, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача в надісланому до суду письмовому клопотанні просив суд апеляційної інстанції розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 02 листопада 2009 року по справі №2-4756/2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та непрацездатної дружини було стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття та на утримання ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, починаючи з 08.09.2009 року.
Постановою Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 30.11.2009 року було відкрито виконавче провадження №16134187 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-4756/09, виданого 23.11.2009 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку.
Постановою Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 13.02.2019 року за наявності заборгованості зі сплати аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за три роки, на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості 85278.69 грн, що складає 42639.34 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою державного виконавця, позивач звернувся з даним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підсудна адміністративному суду, а повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Як встановлено частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч.5 ст.5 КАС України).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Судом встановлено, що за захистом своїх прав та оскарженням постанови державного виконавця від 13.02.2019 року позивач звернувся до Автозаводського районного суду м.Кременчука.
Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.03.2019 року закрито провадження по скарзі на дії державного виконавця Автозаводського ВДВС м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській області, що полягали у винесенні постанови про накладення штрафу від 13.02.2019 року. Роз'яснено, що спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23.05.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 22березня 2019року - залишено без змін. В основу такого рішення суду апеляційної інстанції покладено висновок про те, що розгляд скарги на постанову від 13 лютого 2019 року має відбуватися у порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови. Роз'яснено позивачу, що справа підлягає розгляду місцевим загальним судом, який видав виконавчий лист, у порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
За визначенням п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент звернення скаржника до суду) (далі - Закон № 1404-VІІІ»)
За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2009 року постановою Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області було відкрито виконавче провадження №16134187 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-4756/09, виданого 23.11.2009 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку.
Постановою Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 13.02.2019 року за наявності заборгованості зі сплати аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за три роки, на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості 85278.69 грн, що складає 42639.34 грн.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.
Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18) від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВП № 16134187 від 13.02.2019 року про накладення штрафу в розмірі 42 639,34 грн. підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст.320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 року по справі № 440/1097/19 скасувати.
Справу № 440/1097/19 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик
Повний текст постанови складено 31.07.2019 року