31 липня 2019 р. Справа № 643/7673/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01.07.2019 (суддя Логвінов А.О., м. Харків по справі № 643/7673/19
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора поліції батальйону № 1 роти № 5 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Слісарчука Сергія Петровича
про визнання дій протиправними,скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора поліції батальйону № 1 роти № 5 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Слісарчука Сергія Петровича (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить: визнати протиправними дії відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.; скасувати постанову серії ЕАВ № 1101731 від 26.04.2019 року винесену відповідачем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; закрити провадження по адміністративній справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 26.04.2019 року Інспектором поліції батальйону № 1 роти № 5 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Слісарчуком Сергієм Петровичем у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову ЕАВ № 1101731, якою притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн. Не погоджуючись з даною постановою позивач зазначає, що жодним доказом не підтверджується твердження поліцейського щодо того, що автомобіль Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, що в свою чергу свідчить про відсутність об'єктивної сторони правопорушення. Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем відмовлено позивачу у клопотанні про перенесення розгляду справи, чим не надано можливості подати для розгляду відеозапис з відеореєстратору, що встановлений в автомобілі Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також відповідачем не запрошено у якості свідків осіб, яким було створено перешкоди діями позивача. Також, відповідач після закінчення розгляду справи зобов'язаний був оголосити постанову та вручити позивачу її копію під розписку, що в свою чергу зроблено не було і фактично копія постанови була отримана позивачем 08.05.2019 року.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.07.2019 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до постанови серії ЕАВ № 1101731 від 26.04.2019 року, 26.04.2019 року о 14 год. 12 хв. у м. Харкові по вул. Ново-Виринській, 39, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, чим порушив п. 18.1. ПДР України (а.с. 3).
Позивач не погодився з такою постановою та діями відповідача та звернувся із позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 18.1. ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно з частиною 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
В п.1 ст.247 КУпАП зазначено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З дослідженого відеозапису з відеореєстратора, який був долучений до позовної заяви позивачем, вбачається, що позивач керує автомобілем Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Ново-Виринській, 39, у м. Харкові, та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам.
Таким чином, з дослідженого відеозапису вбачається факт порушення позивачем вимог п. 18.1. ПДР України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та, як наслідок, правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що останньому не було оголошено постанову про накладення адміністративного стягнення та вручено її на місці, оскільки з дослідженого відеозапису з відеореєстратора, вбачається, що працівником поліції ОСОБА_1 повідомляється про складання постанови про адміністративне правопорушення, у відповідь на що позивач зазначає про направлення даної постанови йому поштою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до приписів ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних правовідносин.
Таким чином, обов'язковою ознакою рішень, дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
В силу ч. 1 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
В свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не дії відповідача, а саме його рішення у формі постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у даному випадку, породжує для позивача певні правові наслідки і має обов'язковий характер.
Самі ж дії зі складення постанови у справі про адміністративне правопорушення є, по суті, виконанням службовими особами своїх повноважень, наданих чинним законодавством. Отже, вказані дії суб'єкта владних повноважень не порушують прав позивача.
З огляду на викладене, оскільки дії відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності самі по собі не містять владно-управлінських ознак, оскільки юридичні наслідки для особи у даному випадку має лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, позовні вимоги про визнання дій протиправними також задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01.07.2019 по справі № 643/7673/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко