31 липня 2019 р. Справа № 520/928/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року (суддя Мар'єнко Л.М.; м. Харків; повний текст рішення складено 18 березня 2019 року) по справі № 520/928/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" (далі - позивач, ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративний позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача у вигляді відмови в задоволенні запиту ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" на доступ до публічної інформації від 14.01.2019 № 2019/01/14-1;
- зобов'язати відповідача надати у відповідь на запит ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" на доступ до публічної інформації від 14.01.2019 № 2019/01/14-1 належним чином завірену копію доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу аудиту Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.12.2018 № 79526/28-10- 5 0-16-10 та документів, на підставі яких вказану Доповідну записку було складено, у строк, що встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року адміністративний позов ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" - задоволено.
Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ: 39440996; місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, буд.11 Г) у вигляді відмови в задоволенні запиту ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» на доступ до публічної інформації від 14.01.2019 № 2019/01/14-1.
Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби надати у відповідь на запит ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» на доступ до публічної інформації від 14.01.2019 № 2019/01/14-1 належним чином завірену копію доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу аудиту Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.12.2018 № 79526/28-10- 5 0-16-10 та документів, на підставі яких вказану Доповідну записку було складено, у строк, що з встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" (код ЄДРПОУ 37364327) у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 242 КАС України, пп. 78.1.16 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що інформація, зазначена у запиті підприємства є інформацією, яка містить відомості щодо контрольно-перевірочних заходів з метою недопущення втрат бюджету, тобто є службовою інформацією, яка належить до інформації з обмеженим доступом та не підлягає розголошенню.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби як платник податків.
Контролюючим органом, в рамках податкового контролю винесено наказ від 04.04.01.2019 №21 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" (а.с.13). Зі змісту вказаного наказу вбачається те, що наказ винесений на підставі п.п. 78.1.16 п. 78.1 ст. 78 ПК України та доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу аудиту Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 29.12.2018 №79526/28-10-50-16-10.
Позивач звернувся до Офісу великих платників податків ДФС з запитом від 14.01.2019 №2019/01/14-1 на доступ до публічної інформації, в якому просив відповідача надати належним чином завірену копію доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу аудиту Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 29.12.2018 №79526/28-10-50-16-10, а також документи, на підставі яких вказану доповідну записку було складено (а.с.15).
Листом від 21.01.2019 №2730/10/28-10-50-16-15, за підписом начальника Офісу великих платників податків ДФС Феденко Г.М., позивача повідомлено про те, що інформація, яка зазначена у запиті підприємства, пов'язана з виконанням контрольних функцій контролюючим органом щодо повноти нарахування та сплати ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Таким чином, керуючись ст. 22 Закону України №2939-УІ, інформація, зазначена у запиті є інформацією, яка містить відомості щодо контрольно-перевірочних заходів з метою недопущення втрат бюджету, тобто є службовою інформацією, яка належить до інформації з обмеженим доступом та не підлягає розголошенню.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в задоволенні запиту ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" на доступ до публічної інформації від 14.01.2019 № 2019/01/14-1, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, яка містить відомості щодо контрольно-перевірочних заходів, не належить до Переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДФС.
Враховуючи те, що наказ було винесено на підставі запитуваної доповідної записки, а також враховуючи те, що контролюючий орган не має права використовувати інформацію, яка не є загальнодоступною, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав вважати, що відмова податкового органу в запитуваній інформації є протиправною.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 3 Закону України «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII) визначено, що основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Відповідно до ст.4 Закону №2657-XII, суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Згідно із ч.1 ст.5 Закону №2657-XII, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Приписами ч.1 ст.6 Закону №2657-XII передбачено, що право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Отже, наведені норми закону встановлюють право позивача на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав і законних інтересів.
Частинами 1, 2 ст.7 Закону №2657-XII встановлено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI), запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Пунктами 1, 6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що запитувана позивачем інформація, а саме доповідна записка стала підставою для винесення контролюючим органом наказу про проведення позапланової перевірки позивача, що прямо зазначено в наказі відповідача від 04.01.2019 №21 про проведення перевірки. Проте, суд зазначає, що ані в наказі, ані в інших матеріалах справи відсутні посилання або докази щодо реквізитів документів, на підставі яких складено доповідну записку.
Водночас, судом враховано, що ані у відповіді на запит, ані у відзиві на позов відповідачем не заперечувалося існування документів, на підставі яких складено доповідну записку.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції. Тому відповідно пункту 3 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядником інформації, пов'язаної з виконанням цих повноважень.
Пунктом 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
У відповіді відповідач зазначає, що інформація зазначена у запиті є службовою інформацією, яка належить до інформації з обмеженим доступом.
Положеннями ст. 6 цього Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено види інформації, до якої може бути застосовано обмеження в доступі: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для такого обмеження.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Отже, обмеження щодо доступу до службової інформації можливо виключно за умови наявності сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідачем, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, не надано доказів, які б вказували на наявність підстав для обмеження позивача в доступі до інформації, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що частиною 1 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частина 3 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Водночас, суд зазначає, що згідно п. 1 Переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДФС, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 28.08.2014 № 88, до такої інформації належить: інформація, яка містить відомості щодо фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, надана Державною службою фінансового моніторінгу України, а також запити і повідомлення ДФС про хід і результати опрацювання таких відомостей; інформація, яка містить відомості про надання пільг з податку на прибуток по підприємствах військово - промислового комплексу, Міністерству оборони, МВС, СБУ; відомості щодо Базової системи оперативного реагування та подолання проявів тіньової економіки.
Таким чином, інформація, яка містить відомості щодо контрольно-перевірочних заходів, не належить до Переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДФС.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За приписами частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Отже, статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на публічну інформацію, який розширеному тлумаченню не підлягає.
Доказів того, що запитувана інформація належить до службової, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для відмови позивачу у наданні інформації та документів на його запит на публічну інформацію, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані дії ГУ ДФС у Харківській області є протиправними, а позов ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" підлягає задоволенню.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що міжнародні стандарти і практика свідчать про важливість забезпечення права доступу до інформації, що перебуває у володінні органів публічної влади. Так, згідно із Рекомендацією № R (81) 19 Комітету Міністрів Ради Європи широкий доступ до офіційних документів на основі рівноправності та відповідно до чітких правил: дозволяє громадянам виробити адекватне бачення та сформувати критичні погляди щодо стану суспільства, у якому вони живуть, та щодо органів влади, які ними керують, сприяє більшій дієвості та ефективності адміністративних органів і допомагає підтримувати їх цілісність, усуваючи ризик корупції, є чинником, що підтверджує легітимність органів управління як державних служб і посилює довіру громадськості до органів державної влади.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підтвердив, що поняття «свободи одержувати інформацію» охоплює право на доступ до інформації» (рішення у справі «Youth Initiative for Human Rights v. Serbia» від 25.06.2013, а відмова у наданні доступу до інформації у відповідь на запит є втручанням у право, передбачене статтею 10 Конвенції (рішення у справі OVESSG проти Австрії від 28.11.2013). При цьому ЄСПЛ визнавав можливість порушення Конвенції за статтею 10 стосовно надання доступу до інформації у випадках, коли йшлося про запитування інформації журналістами або громадськими організаціями, які виконують функцію суспільного контролю і збирають інформацію, що може бути використана для наступного інформування громадськості з питань суспільного інтересу.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 по справі № 520/928/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий