31 липня 2019 року справа №1240/2574/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Ястребової Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на окрему ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (головуючий суддя І інстанції - Шембелян В.С.), складену в повному обсязі 30 травня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними дій в порядку, визначеному ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 1240/2574/18 за позовом ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
22 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про:
- постановлення окремої ухвали, якою визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року, оскільки така бездіяльність порушує право на отримання пенсійних виплат підтверджене судовим рішенням;
- визнання окремою ухвалою обов'язок Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області усунути порушення права позивача на отримання пенсії шляхом виплати пенсії з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року згідно ст. 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у строк не пізніше п'яти робочих днів з дня набрання законної сили цією окремою ухвалою і у цей же строк письмово повідомити суд про усунення цих порушень з наданням підтверджуючих документів;
- постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства керівником Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надіслати органу досудового розслідування Марківському РВ національної поліції України у Луганській області та зобов'язати Марківське РВ національної поліції України у Луганській області надати суду відповідь про вжиті ним заходи у визначений в окремій ухвалі судом строк (а.с. 91-97).
Окремою ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року заява позивача задоволена частково. Визнано протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Луганського окружного адміністративного суду. Копію ухвали направлено заявнику та Марківському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Луганської області (а.с. 107-109).
Не погодившись із вищевказаною окремою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати окрему ухвалу суду першої інстанції, відмовити у задоволені заяви позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги, управління зазначило, що з 18 грудня 2018 року у позивача відсутня довідка внутрішньо переміщеної особи, відтак підстав для виплати заборгованості пенсії не має.
Апелянт наголосив на своєї незгоди із задоволенням судом першої інстанції у рішенні частини позовних вимог щодо компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Вважає, що підстави для винесення окремої ухвали відсутні (а.с. 121-126).
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Разом із апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, окрему ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці (а.с. 58-62).
Рішення суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 набрало законної сили 29 листопада 2018 року на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду (а.с. 80).
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 18 березня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58636133 з виконання виконавчого листа № 1240/2574/18, виданого 10 січня 2019 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці (а.с. 99).
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 18 березня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58636923 з виконання виконавчого листа № 1240/2574/18, виданого 10 січня 2019 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року (а.с. 100).
15 травня 2019 року позивач отримала лист № ФР-9054652 від 25 лютого 2019 року, в якому Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повідомило, що управлінням на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року по справі № 1240/2574/18 проведено позивачу нарахування суми пенсії 40 222,58 грн. за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року на окрему відомість лютого 2019 року та буде виплачено за умови фінансування (а.с. 98).
У зв'язку з невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили позивач звернувся до суду із вищевказаною заявою у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окремою ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року заява позивача задоволена частково. Визнано протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці. Зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 липня 2018 року. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 1240/2574/18 про зобов'язання Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці. Зобов'язано Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Луганського окружного адміністративного суду. Копію ухвали направлено заявнику та Марківському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Луганської області (а.с. 107-109).
Вищевказана ухвала є спірною у даній справі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України також встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною шостою цієї статті визначено, що за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду не виконано у зв'язку з скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи, що суд вважає порушенням норм діючого законодавства з огляду на вимоги ст. 129-1 Конституції України та ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують органи державної влади їх виконувати.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі - Порядок № 649) затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Пунктом 2 якої установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.
Пунктом 1 Порядку № 649 передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (пункт 4 Порядку № 649).
Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:
документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;
копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;
розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (пункт 5 Порядку № 649).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - комісія).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
З аналізу вищевказаних норм права слідує, що боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення, з метою виконання судового рішення зобов'язаний вжити заходів, визначених Порядком № 649.
В порушення вимог діючого законодавства, Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не надало суду жодних доказів вжиття ним будь-яких заходів щодо виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, з боку управління наявне протиправне невиконання рішення суду, відповідно наявна і протиправна бездіяльність, а заява позивача в частині визнання такої бездіяльності протиправною є обґрунтованою.
Відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність направлення до відповідача окремої ухвали у зв'язку з протиправним невиконанням рішення суду першої інстанції.
При цьому, відсутність фінансування не є підставою для невиконання рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Суд, також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine, аpplication no. 63566/00).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.
Тому окрема ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд попередньої інстанції, всебічно перевірив обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженій ухвалі повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відсутність або наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не є підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.
При цьому, посилання управління в апеляційній скарзі на незгоду з задоволенням вимог про компенсацію втрати частини доходів фактично є незгодою з рішенням суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги та не надає їм оцінку, оскільки на даному етапі розгляду справи спірним є окрема ухвала суду першої інстанції в якій не може вирішуватись питання правомірності задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволені заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на окрему ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі № 1240/2574/18 - залишити без задоволення.
Окрему ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі № 1240/2574/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 31 липня 2019 року.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
Л.В. Ястребова