30 липня 2019 року справа №233/5528/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Харечко О.П., за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Бердник Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2019 року у справі № 233/5528/17 (головуючий І інстанції Бєлостоцька О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з заявою від 16.05.2019 про невиконання Головним управлінням ПФУ в Донецькій області рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року про перерахунок та виплату його пенсії на підставі нової довідки Головного управління МВС України в Донецькій області про його грошове забезпечення станом на 01 січня 2016 року за нормами поліцейських Національної поліції України, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області по невиконанню рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року по справі № 233/5528/17;
- зобов'язати відповідача негайно здійснити перерахунок його пенсії з 01 січня 2016 року за нормами поліцейського з нарахуванням компенсації втрати частини грошових доходів та зазначену заборгованість сплатити одночасно;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Донецькій області протягом одного місяця надати суду письмовий звіт про виконання рішення від 14 лютого 2018 року по справі № 233/5528/17 із вказівкою механізму перерахунку пенсії та визначення сплаченої суми заборгованості, з направленням позивачу копії звіту;
- накласти штраф на начальника Головного управління ПФУ в Донецькій області Рад Н.С. за умисне невиконання рішення суду, пояснення якої заслухати в судовому засіданні;
- заслухати в судовому засіданні головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби в Донецькій області Косареву І.В. про рух виконавчого провадження ВП № 56486161 від 29 травня 2018 року.
Заява обґрунтована тим, що Головне управління ПФУ в Донецькій області не виконало рішення суду першої інстанції від 14 лютого 2018 року. Заборгованість з пенсії відповідач сплачує щомісячно з 01 січня 2019 року частинами в розмірі 710 гривень 49 копійок без нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів в умовах інфляції. Державна виконавча служба Донецької області листом від 02 травня 2019 року № Ф-364-0777 повідомила про те, що Головне управління ПФУ в Донецькій області здійснило перерахунок його пенсії в розмірі 82834 гривні 16 копійок, але виплату заборгованості не здійснило на підставі п.3 постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» про поетапну виплату заборгованості протягом 2018-2020 років. Державна виконавча служба Донецької області в листі від 02 травня 2019 року № Ф-364-0777 не надала відповіді про рух виконавчого провадження ВП № 56486161 по справі № 233/5528/17, зазначила про необхідність звернення до суду за видачею нового виконавчого листа. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області від 27 травня 2019 року № 5/10/2019 року відмовив у видачі нового виконавчого листа по справі № 233/5528/17. Крім того, невиконання відповідачем судового рішення підтверджується виписками з рахунків філії «Ощадбанка» про розмір пенсії за грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2019 року відмовлено в задоволені заяви.
Позивач, не погодившись з такими рішеннями, звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву..
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач був зобов'язаний негайно після прийняття постанови Першим апеляційним адміністративним судом від 17.01.2019 здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 на підставі довідки Головного управління МВС України в Донецькій області №6712ЛК від 13.03.2018, визначити розмір пенсії та негайно виплатити одноразово суму заборгованості пенсії та суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати з врахуванням виплачених сум. Проте, відповідачем сума заборгованості пенсії та компенсації не виплачена. Заборгованість по пенсії без врахування компенсації виплачується відповідачем щомісячно частками з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, яка прийнята після прийняття рішення судом першої інстанції.
Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Позивач є пенсіонером, пенсія за вислугу років призначена з 05.07.2000 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року у адміністративній справі № 233/5528/17 частково задоволені позовні вимоги:
-визнано довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 5632, видану Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії 31 травня 2017 року такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства - Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45;
-зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії підготувати та направити протягом одного місяця до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір та структуру грошового забезпечення для перерахунку з 01 січня 2016 року пенсії ОСОБА_1 за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 2950 гривень 00 копійок, оклад за спеціальне звання - 2000 гривень, надбавка за вислугу років (50%) - 2475 гривень 00 копійок, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) 3712 гривень 50 копійок, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 295 гривень 00 копійок, премія (63%) 7202 гривні 48 копійок, а всього 18634 гривні 98 копійок;
-визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що полягають у відмові ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за вислугу років на підставі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 січня 2016 року на підставі довідки, яка буде видана Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії» та сплатити на його користь заборгованість з виплати пенсії, що утворилась з 01 січня 2016 року з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати з 01 січня 2016 року по день виплати заборгованості.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та скасовано рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року у адміністративній справі № 233/5528/17 в частині:
-визнання довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 5632, виданої Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії 31 травня 2017 року такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства - Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб», затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45;
-зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії підготувати та направити протягом одного місяця до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір та структуру грошового забезпечення для перерахунку з 01 січня 2016 року пенсії ОСОБА_1 за формою, встановленою Додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 2950 гривень 00 копійок, оклад за спеціальне звання - 2000 гривень, надбавка за вислугу років (50%) - 2475 гривень 00 копійок, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) 3712 гривень 50 копійок, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 295 гривень 00 копійок, премія (63%) 7202 гривні 48 копійок, а всього 18634 гривні 98 копійок;
У цій частині позовних вимог відмовлено, а в іншій частині рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року залишено без змін.
15 травня 2018 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області було видано виконавчий лист у адміністративній справі № 233/5528/17 про примусове виконання рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року (т.3 а.с.37).
29 травня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Донецькій області було відкрито виконавче провадження ВП 56486161 з примусового виконання зазначеного рішення суду (т.3 а.с.38).
Листом від 02 травня 2019 року № Ф-364-0777 виконуючий обов'язки начальника Управління ДВС ГТУЮ в Донецькій області повідомив позивача про здійснення ГУ ПФУ в Донецькій області 06 квітня 2018 року перерахунку його пенсії з 01 січня 2016 року на підставі довідки нового зразка № 6712ЛК від 13 березня 2018 року та про відсутність підстав та можливості здійснювати перерахунок на підставі нової довідки з урахуванням інших складових грошового забезпечення, оскільки скасоване судове рішення в частині зобов'язання Головного управління МВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії підготувати та направити протягом одного місяця до ГУ ПФУ в Донецькій області нову довідку про розмір та структуру грошового забезпечення (т.3 а.с.53-56).
Головним управлінням ПФУ в Донецькій області до суду першої інстанції надано звіт від 15 лютого 2019 року про виконання судового рішення, зі змісту якого вбачається, що у зв'язку із частковим скасуванням рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року по справі № 233/5528/17, відповідачем по справі після отримання від ГУМВС України в Донецькій області довідки нового зразка № 6713лк від 13 березня 2018 року, 06 квітня 2018 року було зроблено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2018 року. Розмір пенсії після проведення перерахунку складає 5421 грн 29коп, розмір доплати за період часу з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2018 року 39787 грн 16 коп. З 01 січня 2018 року пенсія сплачується в повному обсязі; у квітні 2018 року на картковий рахунок позивача було сплачено у повному обсязі суму заборгованості по перерахунку за період часу з 01 січня 2018 року по 30 квітня 2018 року у розмірі 5683 грн 88коп. На підставі постанови КМУ № 103 з січня 2019 року позивачу здійснюється виплата 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищення пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, розмір доплати складає 710 гривень 49 копійок (т.3 а.с.4-7).
До звіту відповідачем надано копію довідки ГУМВС України в Донецькій області від 13 березня 2018 року № 6713лк про розмір грошового забезпечення (т.3 а.с.8 на звороті), відомості про перерахунок пенсії позивача відповідно до цієї довідки(т.4 а.с.8) та розрахунок на доплату пенсії за період часу з 01 січня 2016 року по квітень 2018 року в загальному розмірі 39787 гривень 16 копійок (т.4 а.с.9).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
У рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ст. 382 КАС України); 2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання (ст. 383 КАС України), 3) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287 КАС України).
За приписами частини 8 цієї статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Зазначені норми кореспондуються з положенням частини 6 статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначена норма кореспондується з положенням п. 1 ч. 6. ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
З аналізу викладеної норми вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду та вирішується на його розсуд.
Згідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13.03.2017 року, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
Діюче процесуальне законодавство не містить можливості після розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції вирішувати питання про встановлення судового контролю.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 2, 4 статті 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зазначені дії мають узгоджуватися з вимогами щодо якості закону на підставі рішень Європейського суду з прав людини у справах "Vogt v. Germany" (§ 48), "Ґроппера радіо АГ" та інші проти Швейцарії" (§ 68), "Реквеньї проти Угорщини" (§ 34).
Отже, у разі подання звіту або в разі його не подання, суд ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти штраф.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Тобто, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
При цьому, зазначені питання розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Матеріали справи свідчать, що при постановленні рішення судом першої інстанції судовий контроль був встановлений, а саме суд зобов'язав Головне Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області подати Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Головним управлінням ПФУ в Донецькій області на виконання рішення суду першої інстанції подано звіт від 15 лютого 2019 року про виконання судового рішення, в якому зазначено про часткове виконання рішення, а саме перерахунок пенсії здійсненно на підставідовідки №6712ЛК від 13.03.2018, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. (а.с.4-7 т.3).
Зазначений звіт прийнятий судом першої інстанції.
Кабінетом Міністрів України на виконання ч.4 ст.63 Закону №2262 (в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) прийнято Постанову №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб».
Суд зазначає, що вказана постанова Кабінету Міністрів України фактично запровадила поетапний порядок виплати пенсій, перерахованих за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", при цьому обумовивши виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Після здійсненого перерахунку відповдіачем здійснюється виплата перерахованої пенсії у відповідності до порядку, визначеного Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103.
Верховний Суд в ухвалі від 02.05.2018 у справі № 818/1076/18 зазначив, що Постанова №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону № 2262-ХІІ та Постанови КМУ №988, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Зважаючи на те, що в резолютивній частині рішення суду не зазначено порядку і способу виконання цього рішення, не йдеться про одноразову виплату (стягнення) заборгованості з пенсії з 01.01.2016 та компенсації, та з врахуванням діючої Постанови від № 103, тобто чинного підзаконного нормативно-правового акта, не застосовувати який орган УПФУ не вправі, та який визначає порядок виплати перерахований пенсій, в межах спірних правовідносин, відсутні підстави для встановлення відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.
Щодо вимог про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області згідно ч. 2 ст. 382 КАС України та визнання протиправними дії Головного управління ПФУ в Донецькій області по невиконанню рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року по справі № 233/5528/17, суд зазначає наступне.
Захист прав позивача внаслідок рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду передбачено положеннями ст. 383 КАС України.
За приписами ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Накладенню на керівника субєкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу в розумінні наведених норм має передувати розгляд звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду. Також застосування вказаного заходу судового контролю перебуває у наслідковому зв'язку з неподанням такого звіту.
Згідно з частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-7 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
Випадки постановлення окремої ухвали з метою її направлення суб'єкту владних повноважень не можуть відтворювати підстави прийняття судового рішення про задоволення позову. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи у публічно-правових відносинах.
Таким чином, підставою для накладення штрафу та прийняття окремої ухвали є саме достовірно встановлене судом в ході судового засідання порушення законності та правопорядку, та лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про відсутність в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та його голови ознак вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення особи до відповідальності.
З огляду на викладене, Головне управління ПФУ в Донецькій області виконано рішення не у повному обсязі не з його вини, а за відсутності бюджетного фінансування з Державного бюджету України, та на підставі діючої Постанови Кабінету Міністрів України № 103, суд приходить до висновку про неможливість накладення штрафу та прийняття окремої ухвали у відповідності до вимог ст. 382, 383 КАС України.
З урахуванням викладеного вимоги про зобов'язання Головне управління ПФУ в Донецькій області негайно здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року за нормами поліцейського з нарахуванням компенсації втрати частини грошових доходів та зазначену заборгованість сплатити одночасно, також не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального права та суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін з мотивів викладених в цій постанові.
Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2019 року у справі № 233/5528/17 - залишити без задоволення.
Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2019 року у справі № 233/5528/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано 30 липня 2019 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць