30 липня 2019 року справа №200/6103/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., секретар судового засідання Макаренко А.С., за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (повне судове рішення складено 25 червня 2019 року у м. Слов'янську) у справі № 200/6103/19-а (суддя в І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги,
В травні 2019 року Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (далі - ДП «ШУ «Південнодонбаське №1», платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області) про скасування вимоги № Ю-322-00 від 03.10.2018.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6103/19-а за правилами загального позовного провадження, поновлено строк для звернення позивача з цим позовом.
25 червня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якого зазначено, що оскаржувана позивачем вимога винесена 03.10.2018, а до суду позов направлено у травні 2019 року.
Отже, позивачем пропущено 10-денний строк звернення до суду, відповідно до вимог частини 4 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) та 3-місячний строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Також ГУ ДФС у Донецькій області зазначено, що передбачений Податковим кодексом України строк тривалістю 1095 днів до цих відносин не застосовується, через що просив залишити позовну заяву ДП «ШУ «Південнодонбаське №1» до ГУ ДФС у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-322-00 від 03.10.2018 без розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року позовну заяву було залишено без розгляду на підставі частини 4 статті 123 КАС України.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ДП «ШУ «Південнодонбаське №1» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд формально підійшов до вирішення питання щодо поновлення процесуального строку для звернення з позовом до суду та постановив необґрунтовану ухвалу про залишення позову без розгляду, отже просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до місцевого суду.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив таке.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий суд дійшов висновку, що оскільки 24.04.2019 ухвалою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/3613/19-а позовна заява була повернута позивачу (внаслідок невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху), цей факт не може вважатися належним зверненням до суду з відповідним позовом та свідчити про поважність причин пропуску строку такого звернення з цим позовом у цій справі.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком з огляду на таке.
Відповідно до норм статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати протиправним та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ю-322-00 від 03.10.2018.
Так, відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Зі змісту додаткових пояснень позивача щодо поновлення строку звернення до суду (а.с.96-100) вбачається, що вимогу про сплату боргу № Ю-322-00 від 03.10.2018 платником податків було оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення 30.10.2018 скарги до Державної фіскальної служби України.
11.12.2018 на адресу позивача надійшло рішення Державної фіскальної служби України, яким скаргу залишено без задоволення.
27.02.2019 ДП «ШУ «Південнодонбаське №1» звернулось до суду з позовною заявою про скасування вимоги № Ю-322-00 від 03.10.2018 (зареєстровано в суді 11.03.2019), яку ухвалою від 14.03.2019 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
В подальшому, 24.04.2019 ухвалою Донецького окружного адміністративного суду позовна заява була повернута у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху (а.с.103). Як зазначає позивач, копію цієї ухвали отримано ним 02.05.2019. Вказана ухвала набрала законної сили, відомості про її оскарження матеріали справи не містять.
Також, слід зазначити, що з позовом у нинішній справі ДП «ШУ «Південнодонбаське №1» звернулось 03 травня 2019 року (а.с.30), тобто, без невиправданих зволікань після повернення судом первісного позову. При цьому сплив строку на апеляційне оскарження при поданні повторного позову відбувся у зв'язку з судовими процедурами по первісному позову, що можна в даній ситуації вважати поважною причиною його (строку) пропуску.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку для звернення до суду з позовними вимогами про скасування вимоги про сплату боргу у цій справі, місцевий суд помилково не прийняв такі доводи позивача, як поважні.
Натомість, мотивував своє рішення тим, що факт повернення позовної заяви ДП «ШУ «Південнодонбаське №1» не може вважатися належним зверненням до суду з відповідним позовом та свідчити про поважність причин пропуску строку такого звернення з цим позовом у справі № 200/6168/19-а.
Колегія суддів вважає, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних позивачем причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Також, слід зазначити, що відповідно до ч.8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Фактичні обставини справи свідчать про вжиття стороною по справі заходів щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та належне користування позивачем своїми процесуальними правами.
Крім того, такий довід місцевого суду, як набрання законної сили ухвали паро повернення позовної заяви у справі № 200/3613/19-а та відсутність відомостей про її оскарження не можна вважати достатнім та належним для залишення позову без розгляду, оскільки, як повторне звернення до суду з позовною заявою (ч.8 ст. 169 КАС України), так і оскарження судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку є правом сторони у справі.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При встановленні наведених фактів судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 315, 320, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 200/6103/19-а - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повне судове рішення - 30 липня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук