30 липня 2019 року справа №200/2121/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року (повне судове рішення складено 14 березня 2019 року у м. Слов'янську) у справі № 200/2121/19-а (суддя в І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона перебуває на обліку в фонді соціального страхування з 26.12.2008, як особа, яка має зареєстрований страховий випадок - професійне захворювання, відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 15.10.2008. У зв'язку із втратою працездатності були призначені щомісячні страхові виплати втраченого заробітку. На звернення до відповідача 14.11.2018 позивач дізналася, що оскільки вона вперше в травні 2017 року надала документи до відділення для здійснення розрахунку індексації щомісячної страхової виплати, то відділенням прийнято постанову про призначення індексації щомісячних страхових виплат за період з червня 2014 року по червень 2017 року.
Позивач вважає, що відповідачем порушене право на отримання індексації страхової виплати у зв'язку зі знеціненням доходів, а також право на компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків виплати через несвоєчасну виплату сум індексації.
З наведених підстав ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в не нарахуванні та не сплаті індексації щомісячних страхових виплат за період з 26.12.2008 по день її стягнення, за винятком тих періодів часу, коли така була виплачена, та компенсації втрати частини доходів в зв'язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за період з 26.12.2008 по день її стягнення;
- зобов'язати Управління нарахувати і сплатити індексацію щомісячних страхових виплат за період з 26.12.2008 по день її стягнення, за винятком тих періодів часу, коли така була виплачена, та компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з несвоєчасністю виплати індексації страхових виплат за період з 26.12.2008 по день її стягнення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо не нарахування позивачу індексації щомісячних страхових виплат за період з 26.12.2008.
Зобов'язано відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_1 індексацію щомісячних страхових виплат за період з 26.12.2008 з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач перебуває на обліку з 2009 року, проте інформація щодо розміру пенсії та місяців її підвищення була надана до відділення тільки 26 травня 2017 року особисто позивачем. Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XІV) виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. У червні 2017 року відділенням було проведено потерпілій індексацію щомісячних страхових виплат за три роки до дня звернення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. До заяви від 21 травня 2019 року позивачем додано копію постанови Верховного Суду, яку ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів справи та, при виборі і застосуванні норми права у цій справі, врахувати висновки, які викладені в такому судовому рішенні.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що актом розслідування хронічного професійного захворювання від 15.10.2008 встановлений факт професійного захворювання ОСОБА_1 (а.с.19-21).
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 15.01.2009 позивачу встановлена третя група інвалідності та 30% стійкої втрати професійної працездатності (а.с.50).
Довідкою до акта огляду МСЕК від 02.02.2015 позивачу встановлена третя група інвалідності безстроково з 30% втрати професійної працездатності (а.с.25).
16.03.2009 ОСОБА_1 звернулась до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку з виникненням хронічного професійного захворювання, надавши відповідний пакет документів.
Постановою № 0503/1264/1264/3 від 18.03.2009 було призначено потерпілій ОСОБА_1 одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності та постановою № 0503/1264/1264/4 призначено щомісячну страхову виплату, враховуючи період виплати з 26.12.2008 (встановлення хронічного професійного захворювання) (а.с.56-57).
14.11.2018 ОСОБА_1 звернулася з заявою до відповідача, в якій просила повідомити про нараховування та виплату індексації щомісячних страхових виплат за весь час перебування на обліку в фонді соціального страхування (а.с.26).
Листом від 28.11.2018 № Б-01-04/19-266 (а.с.28-30) Управління повідомило, що, оскільки позивач вперше в травні 2017 надала документи до відділення для здійснення розрахунку індексації щомісячної страхової виплати, то на підставі вимог законодавства 01.06.2017 відділенням прийнято постанову про призначення індексації щомісячних страхових виплат за період з червня 2014 року по червень 2017 року загальною сумою 11 961,87 грн., яка була виплачена у липні 2017 року.
З березня 2018 року фонд припинив нарахування і виплату індексації у зв'язку з тим, що збільшення щомісячної страхової виплати у березні 2018 року внаслідок перерахунку відповідно до частини 2 статті 37 Закону № 1105-XIV перевищило розмір індексації.
Наведене підтверджується довідкою про нарахування індексації від 26.02.2019 (а.с.39-40).
Вказані фактичні обставини відповідачем не заперечуються.
Отже, спір виник з приводу не нарахування позивачу індексації щомісячної страхової виплати після її призначення та компенсації втрати частини доходів в зв'язку з несвоєчасністю виплати індексації.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Перевіряючи відповідність закону, вчиненої суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах дії, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно строку звернення з цим позовом колегія суддів зазначає, що, відповідно до приписів ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач зазначила, що про порушення свого права, а саме, що Управлінням не проводилось нарахування суми індексації, вона дізналася з листа відповідача 28.11.2018 вих.Б-01-04/19-266. З позовом ОСОБА_1 звернулась в лютому 2019 року, тому вважає, що порушення її прав має тривалий характер.
Індексація страхових виплат має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. Тобто, індексація є складовою і невід'ємною частиною страхової виплати.
В цьому випадку слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Враховуючи не проведення відповідачем взагалі індексації ОСОБА_1 за спірний період, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності вини Управління в не здійсненні індексації страхової виплати, в зв'язку з чим на такі позовні вимоги не можна поширити будь-які строки звернення до суду з позовом, як це визначено ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV.
За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем не пропущений строк звернення з цим адміністративним позовом, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 15 ст. 42 Закону № 1105-XIV індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону, якою передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Крім того, згідно зі ст. 8 Закону № 1282-ХІІ перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Отже, індексація суми страхових виплат прямо передбачена діючим законодавством, а обов'язок здійснення індексації страхової виплати покладений на відповідача і не перебуває під умовою здійснення застрахованою особою певних активних дій.
Стосовно доводів апелянта щодо неможливості отримання відомостей про доходи позивача та обов'язку застрахованої особи надавати відомості про працевлаштування та отриману пенсію для проведення індексації щомісячних страхових виплат, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24.01.2017 № 5 Фонд соціального страхування, в тому числі: забезпечує ведення реєстру потерпілих від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, а також осіб, які у разі смерті потерпілого мають право на одержання страхових виплат (п.3.1.3); здійснює обмін Інформацією з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державної фінансової політики, реалізації державної податкової політики та з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Пенсійним Фондом України іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування та громадськими формуваннями для виконання Фондом покладених на нього функцій і завдань, визначених законодавством України (п.3.1.4).
Крім того, сумісною постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 N 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 за N 376/7697, передбачено, що у разі необхідності органи Пенсійного фонду повинні безкоштовно надавати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків додаткову інформацію щодо призначення та розміру пенсій, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, допомоги на поховання і витрат на виплату та доставку пенсій (п.11).
Так, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Положеннями абзаців 1-3 пункту 10 Порядку № 1078 встановлено, що у разі, коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання одночасно із щомісячною грошовою сумою, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплачується пенсія, в першу чергу індексується щомісячна грошова сума.
Якщо особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одночасно із щомісячною страховою виплатою виплачується пенсія, в першу чергу індексується сума щомісячної страхової виплати.
Індексація пенсій у випадках, зазначених у першому і другому абзацах цього пункту, провадиться органами Пенсійного фонду на підставі довідок відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в яких зазначається сума призначеної страхової виплати, проіндексована її сума і сума індексації.
Таким чином, виходячи з наведених вище положень, правових підстав для здійснення індексації одного виду грошового доходу (щомісячної страхової виплати) населення у разі підвищення розміру іншого (пенсії) на підставі отриманих від органу Пенсійного фонду України довідок про підвищення розміру пенсії у позивача відсутні.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 травня 2019 року у справі № 824/497/16-а (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 81795779).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час призначення страхових виплат позивач вже не була працевлаштованою особою, оскільки отримувала пенсію за віком. ОСОБА_1 стверджує, що за весь час перебування на обліку в органі соціального страхування не була працевлаштована, що не спростовано відповідачем, а тому у неї були відсутні підстави повідомляти фонд про відповідні зміни.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування сум індексації за період до червня 2014 року не ґрунтується на законі.
Як вже було зазначено судом вище, відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Зі змісту ч. 4 ст. 47 вказаного Закону, вбачається, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Наведена норма передбачає випадки, коли виплати призначені, але не одержані потерпілим, натомість у нинішній справі встановлено, що виплати індексації страхових виплат не були призначені саме відповідачем.
За вказаних обставин, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в не нарахуванні та не виплаті індексації щомісячних страхових виплат за період з 26.12.2008 та відповідне зобов'язання здійснити такі нарахування та виплатити на користь позивача з урахуванням фактично виплачених сум, підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 200/2121/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 30 липня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
І. В. Геращенко