ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
31 липня 2019 року №826/9133/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 №0000794001,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000794001.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 10.04.2017 №26/122/40/2199123116, прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 №0000794001. За посиланням позивача, останній здійснює у магазині роздрібну торгівлю алкогольними напоями за наявності відповідних ліцензій. Позивач вважає, що у контролюючого органу відсутні докази, які підтверджують порушення позивачем Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта фактичної перевірки від 10.04.2017 №26/122/40/2199123116 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000794001.
Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві здійснено фактичну перевірку магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки від 10.04.2017 № 26/122/40/2199123116.
Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольного напою - горілки на розлив з пляшки місткістю 0,5 літрів за ціною 14,50 грн. за 100 грамів, чим порушено статтю 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт фактичної перевірки від 10.04.2017 №26/122/40/2199123116 (далі - Акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000794001, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в розмірі 6 800,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві, однак скарга позивача залишена без розгляду, оскільки він звернувся з порушенням термінів, вказаних у пункті 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
За приписами пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.
Позивач вказує, що продаж алкогольних напоїв (горілки) здійснюється ним роздрібно, у тому числі на розлив, що відповідає виду діяльності згідно з отриманою позивачем ліцензією на провадження відповідного виду діяльності.
Як вбачається з акта перевірки від 10.04.2017 №26/122/40/2199123116, контролюючим органом було встановлено факт продажу алкогольного напою (горілки) на розлив для споживання на місці, оскільки вказаний акт перевірки лише містить інформацію, що у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить суб'єкту господарювання - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , здійснюється реалізація алкогольних напоїв за наявності відповідної ліцензії, в той же час, в магазині здійснено реалізацію 100 грамів горілки «Пшенична» для споживання на місці з пляшки, місткістю 0,5 літрів, за ціною 14,50 грн. за 100 грамів, про що видано відповідний фіскальний чек.
Відповідно до частини шостої статті 15-3 статті Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Згідно абзацу першого пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Відповідно до пункту 1.4. Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні від 24.07.2002 №219 суб'єктами господарської діяльності здійснюється
діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до основних видів діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), належить, зокрема «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» (Код КВЕД 47.11), «Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах» (Код КВЕД 47.25).
Отже, оскільки магазин позивача не є спеціалізованим підприємством у розумінні статті 15-3 Закону №481 та пунктів 2, 22 Правил №854, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача відповідної ліцензії, відтак фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не довів суду права здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.
Так, з огляду на вищевказане, суд вважає висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.04.2017 № 26/122/40/2199123116 обґрунтованими та доведеними в ході судового розгляду справи, і наголошує, що позивачем не було надано жодних доказів в обґрунтування своєї позиції та спростування висновків акта перевірки.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000794001, винесене на підставі акта перевірки від 10.04.2017 № 26/122/40/2199123116, висновки якого не викликають у суду сумнівів, є правомірним, а тому позовні вимоги щодо його скасування не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.