ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 липня 2019 року № 640/19670/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин США ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не внесенні подання до органів Державної казначейської служби України про повернення позивачу надміру сплачених грошових коштів, сплачених в УДКСУ за призначенням 24140500, збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (збір з операцій придбання к/п нерухомого майна) в розмірі 28 053,23 грн.;
- зобов'язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 28 053,23 грн., сплаченого згідно з квитанціями №116 від 21.11.2016 та №ПН10331 від 21.11.2016.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно відмовлено у задоволенні заяви позивача про повернення йому сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (житла) на території України вперше.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 відкрито провадження у справі №640/19670/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання вимог цієї ухвали суду представником відповідача через канцелярію суду поданий відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією про права власності фізичних осміб на нерухоме майно та в силу положень чинного законодавства не наділений повноваженнями щодо збору та перевірки подібної інформацію, а тому в даному випадку відсутні підстави для висновків про допущення органом Пенсійного фонду України протиправної бездіяльності по відношенню до позивача. Відповідач вважає, що дія Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, не поширюються на випадок спірних правовідносин.
Позивач, у свою чергу, своїм правом на подання заперечень до суду не скористався.
При цьому, заперечень проти розгляду вказаної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду також не надійшло, з огляду на що, суд вказує про можливість розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.11.2016, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сербіною Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1457, громадянином Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі свого уповноваженого представника - громадянки України ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, акту приойму-передачі документів від 27.05.2018 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Інформаційна довідка №141342198 від 16.10.2018).
Під час оформлення вказаного договору ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_6 (яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 10.11.2016), згідно з наявних у матеріалах справи копій квитанцій №116 і №ПН10331 від 21.11.2016, на розрахунковий рахунок №31113156700009, отримувач: УДКСУ у Святошинському р-ні ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача: 37962074, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, із призначенням платежу «збір з операцій придбання (к/п) нерухомого майна 1%», «доплата збору з операцій придбання (к/п) нерухомого майна 1%» були сплачені грошові кошти на загальну суму 28 053,23 грн.
В жовтні 2018 уповноважений представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 (діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 05.10.2018) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із письмовою заявою від 16.10.2018 про повернення надміру сплаченого пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Зокрема, в тексті даної заяви представник позивача посилаючись на норму п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та положення Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, а також на ту, що придбана ОСОБА_1 квартира за вказаною адресою є його першим житлом, просила відповідача скласти та подати до Головного управління ДКС України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених згідно описаних вище квитанцій коштів у розмірі 28 053,23 грн. на певний банківський рахунок.
У відповідь на вказану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм листом від 07.11.2018 №107074/05 повідомило ОСОБА_7 , як представника позивача, про відсутність в останнього правових підстав для повернення помилково або надміру сплаченого ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у заявленому розмірі у зв'язку з відсутністю правового механізму перевірки інформації про факт придбання відповідною фізичною особою житла вперше.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Крім того, питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).
Згідно з абз. 1, 2 п. 151 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 153 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм права вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. При цьому, ані норми Закону, ані Порядку №1740 не містять посилання на те, що такі встановлені законодавцем винятки в частині несплати збору при придбанні житла вперше стосуються лише громадян України.
Станом на час придбання позивачем об'єкта нерухомого майна - квартири (тобто, 21.11.2016), так і на час розгляду справи судом, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ведення якого розпочато з 01.01.2013, а також Реєстр прав власності на нерухоме майно, ведення якого розпочато згідно з наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», не містять всієї інформації щодо наявності у власності об'єктів нерухомого майна, що знаходиться на території України.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних органів встановити обставини придбання квартири конкретною фізичною особою вперше, не може ставитись в провину такій особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами (аналогічний правовий висновок був сформований Верховним Судом під час розгляду аналогічних справ за участю органів Пенсійного фонду України, а саме: у постановах від 03.07.2018 у справі № 819/33/17, від 30.11.2018 у справі №819/976/17 від 13.12.2018 у справі №813/969/17).
Крім того, надаючи оцінку правовій позиції відповідача, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Згідно з наведених у тексті позовної заяви пояснень, ОСОБА_1 придбано житло в Україні вперше, та до укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 21.11.2016, інша житлова нерухомість ним в Україні не придбавалась.
У контексті наявних у справі матеріалів суд зазначає, про відсутність підстави для піддання сумніву таких тверджень позивача.
У свою чергу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України має бути доведено у межах даної судової справи те, що позивач 21.11.2016 вже не вперше придбав житло. У випадку ж відсутності відповідних доказів позивач має право на повернення суми сплаченого збору, як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
В ході розгляду судом даної справи відповідачем не надано суду доказів придбання позивачем нерухомого майна (а саме житла) до укладення договору купівлі-продажу квартири від 21.11.2016, зареєстрованого в реєстрі за №1457. Також відповідач не повідомив суду відомості про випадки сплати позивачем сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з придбанням житла в період до 21.11.2016.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість посилання відповідача у тексті відзиву на позовну заяву на неможливість перевірки інформації щодо придбання об'єкта нерухомого майна (житла) конкретною особою (в даному випадку позивачем) вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що відбулась 21.11.2016.
Суд звертає увагу на те, що згідно з чинним законодавством, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, а тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів.
Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787), який визначає випадки, за яких органи Державної казначейської служби України зобов'язані виконувати операції з повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з п. 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом у випадку контролю за справлянням надходжень збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є Пенсійний фонд України, то саме на нього та його територіальні органи покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно, вже безпосередньо для стягнення помилково сплачених позивачем коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до відповідного органу Державної казначейської служби України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про правомірність і обґрунтованість позовної вимоги позивача зобов'язального характеру, та, як наслідок, про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанціями від 21.11.2016 за №116 і №ПН10331.
Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у його постановах від 01.11.2018 (справа №819/1353/17), від 10.09.2018 (справа №819/1012/17), від 11.07.2018 (справа №819/242/17), від 03.07.2018 (справа №813/1696/17), від 20.03.2018 (справа №819/1249/17, від 30.01.2018 (справа №819/1498/17) та 31.01.2018 (справа №819/1667/17).
Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не внесенні подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення безпідставно сплачених позивачем коштів у розмірі 28 053,23 грн. як збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, то суд дійшов висновку, що в цій частині слід відмовити, оскільки як вже було зазначено вище по тексту цього рішення суду для Пенсійного фонду України та його територіальних органів досі не затверджено на законодавчому рівні порядку з перевірки інформації щодо прав власності громадян на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 цієї ж статті Кодексу).
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції про сплату від 20.11.2018 №79199, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., а відтак, з урахуванням обсягу задоволення позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає судових збір у вказаному розмірі.
Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 ; поштова адреса: АДРЕСА_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 28 053,23 грн., сплаченого згідно з квитанціями від 21.11.2016 за №116 і №ПН10331.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_7; поштова адреса: АДРЕСА_6 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок