1/400
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 липня 2019 року м. Київ № 640/10311/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі №640/10311/19
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Військова прокуратура Південного регіону України
про визнання протиправним та скасування наказу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Генеральної прокуратури України (надалі - відповідач), адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова прокуратура Південного регіону України (надалі - третя особа), адреса: 65012, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 11, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 06 травня 2019 року №325-вк "Про внесення змін до наказу Генерального прокурора України від 24 березня 2015 року №29-вк";
- поновити ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 06 травня 2019 року;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
В обґрунтування заяви позивачем не зазначено жодного аргументу щодо підстав для її задоволення, лише посилання на статтю Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено право подачі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розглянувши заяву позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що необґрунтоване доводами клопотання позивача про призначення судового засідання не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників, не вказано жодних причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача.
Керуючись статтями 241 - 243, 248, 257, 258, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Клочкова