ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 липня 2019 року № 640/6729/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування наказу від 01 березня 2019 року №2695,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» від 01 березня 2019 року №2695.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27 березня 2019 року ним був отриманий наказ ГУ ДФС у м. Києві від 01 березня 2019 року №2965 та повідомлення від 01 березня 2019 року №26182/п/26-15-42-05-28 про те, що 11 березня 2019 року в приміщенні відповідача буде проводитись документальна позапланова невиїзна перевірка позивача тривалістю 5 робочих днів, за період з 04 вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року, та зобов'язано позивача надати всі первинні бухгалтерські документи, що охоплюють період податкової перевірки.
Посилається на те, що направлення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки не є самостійною достатньої підставою для проведення податкової перевірки, оскільки відсутня підстава, передбачена підпунктом 78.1.1 пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Вважає, що перед тим як видати спірний наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та скласти акт - податкове управління повинно було звернутись до позивача з вимогою надати відповідні пояснення, провести взаєморозрахунки і лише після неотримання цих пояснень або незгоди проводити перевірку. Проте, будь - яких запитів від відповідача на його адресу не надходило.
Також, позивач зазначив, що достовірність та своєчасність сплати єдиного внеску платником податку, реєстрації податкових накладних, як підстава для призначення документальної позапланової перевірки є безпідставною, оскільки вказане охоплюється предметом камеральної перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
21 червня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що 01 березня 2019 року позивачу було направлено повідомлення №26182/п/26-15-42-05-28 за адресою місця проживання, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2019 року за клопотанням представника відповідача, останньому було поновлено строк на подання відзиву та прийнято його до розгляду.
16 липня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, основним видом діяльності якої є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49).
На підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ГУ ДФС у м. Києві видано наказ №2695 від 01 березня 2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04 вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року в ГУ ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, 4, та яка буде проводитись з 11 березня 2019 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.
Підставою для прийняття такого наказу стала доповідна записка управління контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб від 26 лютого 2019 року №1451/26-15-42-05-29.
Також, ГУ ДФС у м. Києві сформовано повідомлення від 01 березня 2019 року №26182/П/26-15-42-05-28, яким позивача було зобов'язано забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог фіскальної служби, за період з 04 вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року.
Незгода позивача із зазначеним наказом, зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
У той же час, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено підстави для здійснення документальної позапланової перевірки, зокрема отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
З аналізу вище викладеного вбачається, що виявлені податковим органом факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями платником податків та документальними підтвердженнями на письмовий запит контролюючого органу.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 березня 2019 року у справі №807/1349/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3891/18).
Так, позивач, посилаючись на протиправність дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі спірного наказу, посилається на те, що ГУ ДФС у м. Києві не направлялось на його адресу жодних письмових запитів із зазначенням порушень валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства.
Матеріали справи також не містять будь - яких доказів, які б підтверджували направлення позивачу такого письмового запиту.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив лише про направлення позивачу копії спірного наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Таким чином, відповідачем не спростовані доводи позивача щодо не направлення на його адресу письмових запитів із зазначенням порушень валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства до прийняття рішення про проведення податкової перевірки.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві не було дотримано умови та порядок прийняття рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у даному випадку спірного наказу від 01 березня 2019 року №2695, а тому, як наслідок, вказаний наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Що стосується доводів позивача про несвоєчасне направлення позивачу копії наказу від 01 березня 2019 року №2695 та повідомлення від 01 березня 2019 року №26182/П/26-15-42-05-28, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
У той же час, пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Таким чином, законодавцем визначено три види надсилання контролюючим органом платнику податків документів, а саме:
- засобами електронного зв'язку;
- рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
- особисто вручені платнику податків (його представнику).
Таким чином, контролюючий орган може самостійно обрати один з вище перелічених видів листування з платником податку, оскільки жоден із них не є обов'язковим або першочерговим у його використанні.
У той же час, матеріалами справи встановлено, що копія наказу та повідомлення від 01 березня 2019 року були направлені на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно виписки про рух поштового відправлення, долученої позивачем до позовної заяви вбачається, що таке відправлення було прийнято у поштовому відділенні 01 березня 2019 року о 15:19:00.
Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві було вчасно направлено на адресу позивача поштове відправлення, у зв'язку з чим, такі доводи позивача не заслуговують на увагу.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що достовірність та своєчасність сплати єдиного внеску платником податку, реєстрації податкових накладних охоплюється предметом камеральної перевірки, а тому призначення документальної позапланової невиїзної перевірки є безпідставним, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасністьреєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
У той же час, зі спірного наказу від 01 березня 2019 року №2695 вбачається, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було заплановано з метою перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04 вересня 2017 року по 31 грудня 2019 року, що, згідно з приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України охоплюється документальної позаплановою перевіркою, а не камеральною, як про це зазначає позивач.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві приймаючи оскаржуваний наказ, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ від 01 березня 2019 року №2965 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», прийнятий Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.
3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко