ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 липня 2019 року № 640/765/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368), щодо не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , індексації грошового забезпечення.
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368), нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.01.2016 року по 13.01.2018 року та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01.01.2016 року по 13.01.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в січні 2018 року позивача звільнено у запас за станом здоров'я та з 13.01.2018 року виключено зі списків особового складу частини, направлений для зарахування на військовий облік до Солом'янського РВК м. Києва.
При звільненні позивачу не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, з огляду на що, 12.12.2018 року позивач звернувся до відповідача здійснити виплату суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 13.01.2018 року.
Проте, листом від 21.12.2018 року №305/2308 відповідачем у такій виплати позивачу відмовлено з причини недостатнього фінансування та відсутності роз'яснень Міністерства соціальної політики України, з чим не погоджується позивач та вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим, просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 13.01.2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати суддею одноособово, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.
Через канцелярію суду 07.02.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Оскільки Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України фінансується за рахунок Державного бюджету України, яким не передбачено коштів на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців, а крім того, не існує механізму виплат сум індексації грошового забезпечення за минулі періоди, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Через канцелярію суду 14.02.2019 року позивачем подано письмові пояснення.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу в Головному управлінні підготовки Збройних Сил України. Нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалась Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України.
Наказом Міністра оборони України від 19.12.2017 року №933 позивача звільнено у запас за станом здоров'я.
Наказом начальника Головного управління підготовки Збройних Сил України заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 13.01.2018 року №9, позивача виключено зі списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у місті Києві військового комісаріату.
За час проходження служби та при звільненні позивачу не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 13.01.2018 року, через що позивач в грудні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за вказаний період та надання довідки із розрахунком належної йому до виплати індексації за цей же період.
Листом від 21.12.2018 року №305/2308 позивачу відмовлено у виплаті індексації через недостатнє фінансування та відмовлено у видачі довідки із помісячним розрахунком індексації.
Право позивача на отримання нарахованої суми індексації відповідач заперечує, посилаючись на недостатнє фінансування та відсутність роз'яснень Міністерства соціальної політики України. При цьому відповідач зазначає, що у 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, через що на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 року № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, згідно з якими у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2011) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з абзацом 2 частини четвертої, а також частин другої, третьої статті 9 Закону №2011 порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Підстави для проведення індексації передбачено статтею 4 Закону №1282, зокрема, індексація доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Згідно зі статтею 18 Закону №2011 індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що відповідно до положень статті 19 цього ж Закону є обов'язковим для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги проводяться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела, пропорційно його частині у загальному доході.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону №1282 та Порядку №1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
За таких підстав, суд вважає посилання відповідача на відсутність необхідних коштів для виплати індексації грошового забезпечення необґрунтованими. До того ж, ця обставина не є належною підставою для не здійснення вказаних виплат. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Відповідно до статті 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (із змінами і доповненнями), рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» зауважено, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 13.01.2018 року.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01.01.2016 року по 13.01.2018 року, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні
З огляду на те, що судом встановлено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення та обов'язок відповідача здійснити таку виплату, суд дійшов висновку, що ефективним захистом права позивача в даному випадку є задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 13.01.2018 року та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01.01.2016 року по 13.01.2018 року.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій, з огляду на що, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У матеріалах справи відсутні підтвердження понесення витрат позивачем, з огляду на що, судом розподіл судових витрат не здійснюється.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 6, 9, 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6), щодо не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), індексації грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2016 року по 13 січня 2018 року та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01 січня 2016 року по 13 січня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22990368, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6).
Повне рішення складено 30.07.2019 року.
Суддя Л.О. Маруліна