ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
29 липня 2019 року м. Київ № 640/12585/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві
про скасування постанови від 22.05.2019 №58934384,
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві про скасування постанови від 22.05.2019 №58934384.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що остання не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, позивачем до матеріалів позовної заяви не додано платіжного доручення на підтвердження сплати судового збору за звернення з даним адміністративним позовом до суду.
Разом з тим, позивач подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що відповідно до частини другої статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Таким чином, у зв'язку з відсутністю коштів, Головне управління не має можливості сплатити судовий збір.
Вирішуючи дане клопотання позивача суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України №3674-VІ враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З наведеного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не відноситься до суб'єктів, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 10.01.2018 №К/9901/12/18, від 12.01.2018 №К/9901/2132/18, №К/9901/2135/18, №К/9901/2131/18 та №К/9901/2134/18, від 25.10.2018 у справі №442/8026/17, від 01.11.2018 у справі №812/1813/18.
При цьому, судом також враховується практика Європейського суду з прав людини, а саме: в рішенні у справа "Креуз проти Польщі" Європейський суд дійшов висновку, що "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Тому, як наслідок, позивачу необхідно надати до суду оригінал документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позову до адміністративного суду майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачено, що з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921,00 гривень.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем заявлена майнова вимога у розмірі 5 100,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивачу необхідно надати до суду докази cплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що оскаржувану постанову отримав 18.04.2019, а звернення до суду з даним адміністративним позовом мало місце лише 10.07.2019, що підтверджується відбитком штампу канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва на позовній заяві.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищенаведене, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску, встановленого законом строку.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам положень статті 122, 160, 161, 287 Кодексу адміністративного судочинства України і позивачу належить усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею
Суддя А.С. Мазур