Справа № 351/1716/18
Номер провадження №2/351/77/19
23 липня 2019 року м.Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді - Собка В.М.,
з участю секретаря - Лакуста М.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,-
Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, свої позовні вимоги мотивували тим, що на праві спільної часткової власності позивачам належить житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 належить 3/5 частки на підставі свідоцтв про право на спадщину. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 1/5 частки кожному. Відповідачка по справі зареєстрована в даному житловому будинку з 27.06.2012 р., однак з жовтня 2015 р. в даному житловому будинку не проживає. Добровільно знятись з реєстрації не бажає, а тому позивачі вимушені були звернутися до суду із даним позовом.
Представник позивачів подала до суду заяву, про розгляд справи за її відсутності, просила позов задоволити, щодо прийняття заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та день розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, а тому справу слід розглянути заочно у відсутності відповідачки.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, суд прийшов до такого переконання з слідуючих міркувань:
З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.06.2018 р. слідує, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1934 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_2 з АДРЕСА_1 .
З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.06.2018 р., слідує, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , 1932 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є її син ОСОБА_1 . Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_2 з АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, слідує, що на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 належить 2/5 спільної часткової приватної власності, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 належить по 1/5 спільної часткової приватної власності, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
З довідки від 07.08.2018 р. №757/01-25, виданої Княженською сільською радою, слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 27.06.2012 р. зареєстрована в господарстві по АДРЕСА_1 . З жовтня місяця 2015 р. в даному господарстві не проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, який йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також ст.405 ЦК України.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватися цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якої вони є.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Виходячи із наведеного суд вважає, що оскільки відповідачка не проживає у належному позивачам житловому будинку понад 1 рік, тому її слід визнати такою, що втратила право на проживання у цьому будинку. В решті позову слід відмовити, оскільки визнання втратившим право на проживання тягне за собою зняття з реєстрації.
На підставі ст. ст. 319, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 280-282ЦПК, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що втратила право на користування житловим будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: підпис
Суддя Снятинського районного суду Собко В.М.