Справа № 344/12657/19
Провадження № 1-в/344/114/19
31 липня 2019 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
представника УВП №12 ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання засудженого ОСОБА_5 , про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким призначеного йому вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2002 року за ст.ст.93 п.п. «б», «г», «е», «ж», 117 ч.4, 118 ч.2, 206 ч.2 КК України до довічного позбавлення волі, -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся в суд із клопотанням про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, призначеного йому вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2002 року.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав подане клопотання з підстав зазначених в ньому, просив його задовольнити. Зокрема засуджений зазначив, що в українському законодавстві відсутня чітка процедура звільнення з місць позбавлення волі осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, а процедура помилування майже не працює.
Захисник ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання засудженого ОСОБА_5 .
Прокурор в судовому засіданні заперечила щодо задоволення вказаного клопотання, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим.
Представник Івано-Франківської установи виконання покарань №12 в судовому засіданні щодо клопотання засудженого покладається на розгляд суду.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали особової справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, згідно вироку Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2002 року ОСОБА_5 було засуджено за за ст.ст.93 п.п. «б», «г», «е», «ж», 117 ч.4, 118 ч.2, 206 ч.2 КК України на підставі ст.70 КК України до довічного позбавлення волі. Ухвалою колегії суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ від 13 червня 2002 року вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2002 року залишено без змін. Вирок набрав законної сили 13.06.2002 року. Початок строку відбуття покарання 02.03.2001 року. Станом на 31.07.2019 року засуджений відбув 19 років 8 місяці 10 днів.
Відповідно до вимог ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішення суду. Згідно ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог КПК України, особа, яка не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вправі використати процедуру апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Виходячи з того, що вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 січня 2002 року згідно якого ОСОБА_5 було засуджено до довічного позбавлення волі, набрав законної сили він підлягає до виконання і не може бути зміненим не інакше, як у випадках, що передбачені вимогами КПК України. Незгода учасників процесу з прийнятим судовим рішенням за жодних обставин не може бути підставою для звільнення засудженого від призначеного судом покарання.
Законодавство України про кримінальну відповідальність передбачає механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, шляхом помилування.
Положенням ч. 1 ст.87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно ч. 2 ст. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Детальний механізм помилування визначений Положенням «Про порядок здійснення помилування», затвердженим Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» роз'яснено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі частини першої статті 82 КК України може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Статтею 51 КК України передбачено за вчинення злочинів, як окремі види покарань, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
При розгляді клопотання засудженого суд виходить з вимог ч. 1 ст. 82 КК України, якою передбачена лише можливість заміни більш м'яким покаранням, покарання у виді позбавлення волі призначеного на певний строк. Така заміна до призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі, не передбачена і можлива виключно на підставі ч. 2 ст. 87 КК України, що виходить за межі повноважень суду.
Таким чином, нормами Кримінального КодексуУкраїни передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини.
Такою ж можливістю вправі скористатися засуджений ОСОБА_5 .
За таких обставин суд вважає, що клопотання засудженого є безпідставним, яке не ґрунтується на відповідних нормах КПК України, а тому в його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням - відмовити.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарання №12.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Суддя ОСОБА_1