Справа № 215/2447/19
2/215/1659/19
30 липня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Науменко Я.О.,
за участю: секретаря Махоні Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/2447/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,
06.05.2019 р. ОСОБА_1 подав до суду вказану позовну заяву, в обґрунтування якої вказує, що він працював на підприємстві відповідача 24 роки в шкідливих умовах. Внаслідок виконуваної роботи на підприємстві із несприятливими умовами праці, отримав професійні хвороби, а саме: вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації; синдромами: полірадикулонейропатії з дистрофічними порушеннями у вигляді плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), деформівного артрозу ліктьових суглобів в сполученні з періартрозом (ПФС першого-другого ступеню), церебральної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторноною енцефалопатією з вестибулярними порушеннями і астенією. Актом розслідування причиною виникнення професійного захворювання визнано перевищення гранично допустимого рівня загальної вібрації. Висновком МСЕК від 21.01.2009 р. йому первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності. Завдана моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав та продовжує і далі зазнавати у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, яке зазнало незворотних змін. Просить стягнути на його користь з відповідача 417300 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 13.05.2019 р. прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті на 30.07.2019 р.
Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі та про підтримку позовних вимог (вх.№14043 від 30.07.2019 р.).
Представник відповідача подала суду заяву про розгляд справи без її участі (вх.№14042 від 30.07.2019 р.).
Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що чиним законодавством не встановлено прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах. Крім того, тривалість роботи позивача у шкідливих умовах праці збільшує рівень професійного ризику та залежить лише від нього самого, тому існує причинно-наслідковий зв'язок між діями самого потерпілого, що мають вираз у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, і виникненням у нього професійного ушкодження здоров'я, а не тільки діями роботодавця, який маючи необхідні дозволи на здійснення небезпечних робіт, не має можливості усунути шкідливі виробничі чинники з незалежних від нього причин. Також наявність моральних страждань позивача не може доводитись ні актом розслідування хронічного професійного захворювання, ні довідками МСЕК та виписними епікрізами, оскільки акт підтверджує виникнення у позивача професійних захворювань та його причини і не встановлює конкретних осіб, відповідальних за виникнення у позивача професійних захворювань, а в медичних документах не йдеться про розлади здоров'я, пов'язані з психологічним станом позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до записів у його трудовій книжці з 06.06.1974 р. по 01.06.1975 р. помічником машиніста локомотива (тепловоза) на маневрових роботах залізничного цеху, з 01.06.1975 р. по 26.07.1978 р. помічником машиніста локомотива (тепловоза) на вивезенні руди, породи з кар'єру залізничного цеху, з 26.07.1978 р. по 01.07.1981 р., з 01.07.1981 р. по 01.04.1983 р. та з 22.05.1989 р. по 05.07.2000 р. машиністом локомотива (тепловоза) на вивезенні руди, породи з кар'єру залізничного цеху, з 01.04.1983 р. по 22.05.1989 р. машиністом-інструктором локомотивних бригад на вивезенні руди, породи з кар'єру залізничного цеху, з 05.07.2000 р. по 01.08.2003 р. машиністом локомотива (тягового агрегату) на вивезенні руди, породи з кар'єру, з 01.08.2003 р. по 06.02.2009 р. машиністом локомотива (тягового агрегату) на вивезенні гірничої маси в кар'єрі та на відвалах в УЗТ «ПівнГЗК», в даний час ПрАТ «ПівнГЗК». 06.02.2009 р. позивач був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 5-8).
З медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 13.11.2008 р. протокол №2560 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання з діагнозом:
1) вібраційна хвороба першої-другої ст. від дії загальних вібрацій з синдромами: полірадикулонейропатії з дистрофічними порушеннями у вигляді плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст.); деформівного артрозу ліктьових суглобів в сполученні з періартрозом (ПФС першого-другого ступеню); церебральної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулярними порушеннями і астенією (а.с. 27-28).
Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, наданої Тернівською районною санітарно-епідеміологічною станцією міста Кривого Рогу Головного санітарно-протиепідемічного управління №2/2-1303 від 18.04.2018 р. умови праці машиністом локомотива (тепловоза) ОСОБА_1 визнано такими, що відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості у відповідності з гігієнічною класифікацією праці ГН 3.3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001, затвердженою наказом МОЗ України № 528 від 27.12.2001 р. Умови праці машиністом локомотива (тягового агрегату) ОСОБА_1 визнано такими, що відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості у відповідності з гігієнічною класифікацією праці ГН 3.3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001, затвердженою наказом МОЗ України № 528 від 27.12.2001 р. (а.с. 15-17).
Згідно п. 13 Акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 11.12.2008 р. умови виробничого середовища. Важкість та напруженість праці машиністом локомотива (тягового агрегату) на вивезенні гірничої маси в кар'єрі та на відвалах ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_1 відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості - атестація робочого місця 2007 р. (а.с. 9-11).
Пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.12.2008 р. причиною виникнення професійного захворювання встановлено: вібрація транспортно-технологічна: еквівалентний рівень від 105 до 111 дБ при ГДР 101 дБ (а.с. 10-11).
Довідкою МСЕК серії ДНА-02 №028455 від 21.01.2009 р. позивачу первинно встановлено 40% втрати працездатності безстроково з 19.01.2009 р. по причині професійного захворювання. Зазначена потреба у медичній та соціальній допомозі: санаторно-курортне лікування; медикаментозне лікування; виробами медичного призначення; ПФК; масаж (а.с. 12).
З дослідженого судом п. 16 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 грудня 2008 року слідує, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи в УЗТ «ПівнГЗК» та ВАТ «ПівнГЗК» з 06.06.1974 р. по 31.05.1975 р. помічником машиніста тепловоза на маневрових роботах, з 01.06.1975 р. по 25.07.1978 р. помічником машиніста локомотива (тепловоза) на вивезенні руди, породи з кар'єру, з 26.07.1978 р. по 01.04.1983 р., з 22.05.1989 р. по 04.07.2000 р. машиністом локомотива (тепловоза) на вивезенні руди, породи з кар'єру, з 05.07.2000 р. по 31.07.2003 р. машиністом локомотива (тягового агрегату) на вивезенні руди, породи з кар'єру, з 01.08.2003 р. по теперішній час машиністом локомотива (тягового агрегату) на вивезенні гірничої маси в кар'єрі та на відвалах, ОСОБА_1 виконував роботи по розвантаженню вагонів, керуванню локомотивом, випробування гальм, спостереженню за сигналами, станом поїзду та колії, габаритами, положеннями стрілочних переводів та іншими показниками контрольно-вимірювальних приладів.
При русі навантаженого і порожнього рухомого складу, із-за взаємодії екіпажної частини рухомого складу та верхньої будови колії, що має осідання в плані та профілі, виникає вібрація, що перевищує ГДР (а.с. 10).
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Суд вважає, що зазначеного обов'язку відповідач не виконав.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 11.12.2008 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Суд вважає зазначене наслідком порушення посадовими особами підприємства, де працював позивач, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду. Посилання представника відповідача на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту вини відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. Отже, висновки відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом стійкої втрати позивачем професійної працездатності з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Судом встановлено, що в зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він у 57 років втратив професійну працездатність первинно у розмірі 40 % з 19.01.2009 р., безстроково. Як наслідок позивач обмежений у життєдіяльності, що проявляється больовими синдромами, обмеженням рухів, необхідністю проходити лікування, вимушеним прийманням ліків, неможливістю виконувати будь-яку неважку фізичну роботу, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації його життя. Отримані професійні захворювання призводять до зниження його фізичної активності, порушення душевної рівноваги.
Отже, враховуючи те, що позивач працював на підприємстві відповідача впродовж 24 років у шкідливих умовах, йому встановлено первинно 40 % втрати працездатності з 19.01.2009 р. безстроково, а також характер професійних захворювань, пов'язаних із спричиненням йому фізичних і моральних страждань, його тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, так як має місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.
Позивач при визначенні відшкодування моральної шкоди у сумі 417 300 грн. посилався на розрахунки, здійснені виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року (4 173 грн. х 100=417 300 грн.).
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 48 000 грн. за встановлені первинно 40 % втрати професійної працездатності з 19.01.2009 р. безстроково.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати - 768 грн. 40 коп. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.
На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1 ст. 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 13, 19, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Повне судове рішення складено 30.07.2019 р.
Суддя