Справа № 192/1245/19
Провадження № 3/206/1418/19
31.07.2019року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Малихіна В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ГУ ДФС у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу № 534 від 07.06.2019 року, ОСОБА_1 , будучи головою ліквідаційної комісії ФГ "НОВАТОР" (у перевіряємому періоді до призначення головою ліквідаційної комісії ФГ "НОВАТОР" працював головою ФГ "НОВАТОР"), вчинив правопорушення, а саме порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у зв'язку з чим занижено податок платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) на загальну суму 129,70 грн., у тому числі: за 1 квартал 2017 року на 129,70 грн, внаслідок чого порушено п.п. 16.1.4, п. 16.1 ст. 16 та п.292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02.12.2010№ 2755-VI (зі змінами і доповненнями), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину визнав, однак просив заркити провадження у справі та не притягувати до відповідальності так як спливли строки накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша з них, репресивно-каральна (або "штрафна"), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення унеможливлюють встановлення суспільної небезпечності (шкідливості) діяння, протиправності, карності, вини особи.
Стаття 247 КУпАП, чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Після виключення провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у судді необхідності з'ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи.
Такий висновок судді прямо переплітається з науково-консультативним висновком НКР при ВАСУ, а саме, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення у першому кварталі 2017 року, таким чином, на момент розгляду вказаної справи, закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП.
Для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, достатньо встановити - вид правопорушення, наявність щодо нього спеціального законодавства; момент вчинення правопорушення; строк, що сплив з моменту вчинення правопорушення до моменту розгляду справи судом, провадження підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Керуючись п.7 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 1, 9, 38, 283, 284 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з моменту проголошення.
СУДДЯ: В.В. Малихіна