Справа № 202/5160/19
Провадження № 1-кс/202/8244/2019
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
30 липня 2019 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна, подане в кримінальному провадженні за № 42019040000000356 від 06.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України, -
Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, в якому просить накласти арешт на речовий доказ - урожай сільськогосподарської культури - соняшник, що зростає на земельній ділянці з кадастровим номером 1223286000:01:005:1000 площею 77,3142 га, яка розташована на території Криничанського району Дніпропетровської області, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування ним будь-яким особам.
Клопотання обґрунтовано тим, що невстановлені особи на підставі завідомо підроблених документів незаконно оформили у довгострокове користування земельні ділянки державної форми власності, про що внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
19 червня 2019 року земельну ділянку з кадастровим номером 1223286000:01:005:1000, а також сільськогосподарську культуру - соняшник, що на ній зростає, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи, що на вищевказану земельну ділянку судом накладено арешт, з метою збереження речових доказів та недопущення пошкодження, псування, відчуження виникла необхідність у накладенні арешту на врожай сільськогосподарської культури, що на ній зростає.
В судове засідання прокурор не з'явився, що не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42019040000000356 від 06.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України.
Зокрема, як вбачається з витягу з ЄРДР, група невстановлених осіб, використовуючи завідомо неправдиві документи, самовільно всупереч установленому законом порядку зайняли земельні ділянки державної власності, які розташовані на території Дніпропетровської області, чим завдали значної шкоди інтересам держави.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з частиною другої статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).
Так, за приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини третьою статті 132 КПК не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Статтею 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) , розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з'ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).
В своєму клопотанні прокурор ставить питання про накладення арешту на врожай сількогосподарської культури - соняшника, що зростає на земельній ділянці з кадастровим номером 1223286000:01:005:1000. При цьому як на підставу накладення арешту прокурор посилається на необхідність збереження речових доказів.
Між тим, слідчий суддя звертає увагу, що вказана сільськогосподарська продукція не є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42019040000000356, яке здійснюється за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки не відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що в даному випадку накладення арешту на сільськогосподарську культуру - соняшник не відповідатиме завданням кримінального провадження, засадам розумності та співмірності обмеження права власності.
Крім того, слідчий суддя враховує, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 від 4 липня 2019 року прокурору прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 вже було відмовлено у накладенні арешту на врожай сільськогосподарської культури - соняшника, що зростє на земельній ділянці з кадастровим номером 1223286000:01:005:1000.
За таких обставин, у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 131-132, 170, 173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні за № 42019040000000356 від 06.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1