Справа № 202/1524/19
пров. 2/0202/1304/2019
Іменем України
30 липня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі: судді-Бєльченко Л.А
при секретарі-Шишляннікові О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на частину домоволодіння, що є спільною сумісною власністю і визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , зазначаючи, що вона з 18.09.1993 року по 23.03.2018 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік, ОСОБА_5 помер. Під час перебування у шлюбі із ОСОБА_5 ними на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.1996 року був придбаний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на цей будинок було зареєстровано 18.12.1996 у КП «ДМБТІ» за нею. Позивач зазначила, що, оскільки цей будинок був придбаний нею та її чоловіком під час перебування у шлюбі, останній є їх з чоловіком спільним сумісним майном і їй належить 1/2 частина цього будинку. Після смерті її чоловіка на майно останнього відкрилася спадщина, зокрема, й на 1/2 частину вказаного будинку. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є вона, його син ОСОБА_2 , відповідач у справі, та мати померлого ОСОБА_3 , третя особа у справі. Відповідач подав у встановлений законом строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а ОСОБА_3 подала заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 . Звернувшись до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, їй, позивачеві, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що за померлим ОСОБА_5 не було визнано право власності в спільній сумісній власності на частину спірного будинку та у зв'язку з тим, що за договором купівлі-продажу будинку набувачем зазначена ОСОБА_1 . Позивач зазначила, що ОСОБА_1 це її дівоче прізвище, однак вона вчасно не здійснила обмін паспорту громадянина України у зв'язку зі зміною прізвища та у договорі купівлі-продажу зазначено її дівоче прізвище.
У зв'язку з викладеним, позивач просила суд визнати за нею право власності в спільній сумісній власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , зазначаючи, що він є сином ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті його батька відкрилася спадщина на належне йому за час життя майно, зокрема на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок був придбаний ОСОБА_5 та ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі, у зв'язку з чим є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач вказав, що спадкоємцями після смерті його батька є він, дружина померлого ОСОБА_1 , та мати померлого ОСОБА_3 , котра відмовилася від прийняття спадщини на його користь. Звернувшись до нотаріальної контори за оформленням спадкових прав після смерті батька на частину вказаного будинку, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що за померлим ОСОБА_5 не було визнано право власності в спільній сумісній власності на частину спірного будинку та у зв'язку з тим, що за договором купівлі-продажу будинку набувачем зазначена ОСОБА_1. ОСОБА_1 це дівоче прізвище ОСОБА_1 , однак остання вчасно не здійснила обмін паспорту громадянина України у зв'язку зі зміною прізвища та у договорі купівлі-продажу зазначено її дівоче прізвище. Відповідач зазначив, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірний будинок, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 09.01.1998 року, кадастровий № НОМЕР_1 . Оскільки він, відповідач, має право на спадкування 1/3 частини спірного домоволодіння, то відповідно до ст.. 377 ЦК України він має право на 1/3 частину вказаної земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на 1/3 частину земельної ділянки за вказаною адресою, кадастровий № НОМЕР_1 .
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала на адресу суду заяву, в котрій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, а справу розглянути за її відсутності. Не заперечувала проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 Просила не стягувати судові витрати у справі (а.с. 94).
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву, в котрій позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та не заперечував проти їх задоволення. Зустрічні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а справу розглянути за його відсутності. Судові витрати у справі просив не стягувати (а.с. 95).
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 58).
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_1 та батько відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (а.с. 8,9,71).
За час життя, під час перебування у шлюбі зі ОСОБА_1 , останньою та ОСОБА_5 був придбаний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шабашовим В.В. 10.09.1996 року за реєстровим № 3611 (а.с. 16). Відповідно до цього договору набувачем за договором вказана позивач, однак зазначено її дівоче прізвище ОСОБА_1 у зв'язку з несвоєчасною заміною паспорта громадянина України позивачем внаслідок зміни прізвища на ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 , його син ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_3 .
Як встановлено судом, позивач та відповідач своєчасно, у встановлений законом шестимісячний строк звернулися до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_3 , мати померлого ОСОБА_5 , звернулася до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 (а.с. 11).
Проте позивачу та відповідачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок, оскільки за померлим ОСОБА_5 не було визнано право власності в спільній сумісній власності на частину спірного будинку та у зв'язку з тим, що за договором купівлі-продажу будинку набувачем зазначена ОСОБА_1. (а.с. 48-49).
Відповідно до частини 1 статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно частини 1 статті 28 Кодексу про шлюб та сім'ю майно в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Приймаючи до уваги, що спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_1 та ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі,
суд вважає, що позивачеві належить 1/2 частина указаного будинку, як така, що набута під час спільного життя подружжя і за нею слід визнати право власності в спільній сумісній власності подружжя на 1/2 частину цього будинку.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач та відповідач є спадкоємцями першої черги за законом.
Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Положенням статті 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4/13 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду судами цивільних справ про спадкування» роз'яснив, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (п.3.1).
Отже, встановивши, що позивач та відповідач у встановлений законом строк, як спадкоємці першої черги за законом, звернулись до нотаріуса за оформленням спадкових прав після смерті ОСОБА_5 , але їм обґрунтовано було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що за померлим ОСОБА_5 не було визнано право власності в спільній сумісній власності на частину спірного будинку та у зв'язку з тим, що за договором купівлі-продажу спірного будинку набувачем зазначена ОСОБА_1. - дівоче прізвище позивача, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на 1/3 частину вказаного будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Відповідно до ст.. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № НОМЕР_1 , на котрій розміщений спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами, належить позивачеві на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 09.01.1998 року (а.с. 82).
Оскільки суд дійшов висновку про визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем ОСОБА_2 має бути визнано право власності на 1/3 частину земельної ділянки за вказаною адресою, площею 0,0546 га, кадастровий № НОМЕР_1 .
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4,5,13,81,89,259,263-265 ЦПК України , суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ) право власності в спільній сумісній власності подружжя, на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0546 га, кадастровий № НОМЕР_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.
Суддя Бєльченко Л.А.