26 липня 2019 року справа №320/3703/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Кухарського Олександра Миколайовича від 23.04.2019 про відкриття виконавчого провадження №58925775.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки прийнята державним виконавцем на підставі виконавчого документа, який не набрав законної сили, а саме до закінчення розгляду скарги на такий документ. Окрім того, на думку позивача про протиправність оскаржуваної постанови свідчить також те, що виконавчий документ не відповідає приписам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Відповідач правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України на подання відзиву на позов не скористався.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду 22.07.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
15 березня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було винесено Постанову № 15-ДК/0018По/08/01-19 про накладення адміністративного стягнення. Вказаною Постановою визнано гр. ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладе розмірі 340 (триста сорок) грн.
Крім того, 15 березня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було складно Повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, яким Відповідач вимагає у 15-денний термін сплатити розмір шкоди у розмірі 11 314,15 грн.
Вважаючи Постанову від 15 березня 2019 року № 15-ДК/0018По/08/01-19 про накладення адміністративного стягнення протиправною, ОСОБА_1 було подано позовну заяву до Святошинського районного суду міста Києва з позовною вимогою Скасувати Постанову від 15 березня 2019 року № 15-ДК/0018По/08/01-19 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) грн. відносно ОСОБА_1 , винесену Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
05 квітня 2019 року Святошинським районним судом міста Києва було винесено Ухвалу про відкриття провадження у справі № 759/5964/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
01 липня 2019 року ОСОБА_1 було отримано Постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2019 року ВП № 58925775 про стягнення з ОСОБА_1 (Позивача) на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області штрафу у розмірі 11 314,15 грн. на виконання Постанови № 15-ДК/0018По/08/01/-19, виданої 15 березня 2019 року.
Не погоджуючись із оспорюваною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02 червня 2016 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (дані - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче провадження», Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання
рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно п.п. 1, 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Частиною першою статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлено, що Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення..
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 299 КУпАП, при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300"1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги, що покликано забезпечити визначеність сторін у правовідносинах, що склалися між сторонами. У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу вона підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого для добровільної сплати штрафу порушником, - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Будучи повідомленим про те, що ОСОБА_1 розпочав процедуру судового оскарження Постанови про накладення адміністративного № 15-ДК/0018По/08/01/- 19, виданої 15 березня 2019 року, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області направило вказану постанову для примусового виконання до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Правовим наслідком дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо направлення постанови до примусового виконання, стало прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2019 року ВП № 58925775 про стягнення з ОСОБА_1 (Позивача) на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області штрафу у розмірі 11 314,15 грн. на виконання Постанови № 15-ДК/0018По/08/01/-19, виданої 15 березня 2019 року.
Державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, отримавши Постанову про накладення адміністративного стягнення № 15- ДК/0018По/08/01/-19, видану 15 березня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, зобов'язаний був перевірити чи набрала законної сили Постанова (виконавчий документ), та повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.п. 1, 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу, що у Постанові про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2019 року ВП № 58925775 в графі «документ вступив в законну силу (набрав чинності)» інформація відсутня, що свідчить про те, що державним виконавцем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо перевірки відповідності вимогам чинного законодавства виконавчого документа, а також набрання виконавчим документом законної сили, що свідчить про протиправність винесеної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
При цьому суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача від 22.07.2019 в частині виправлення описки в позовних вимогах щодо номеру спірної постанови відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн, отже понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Кухарського Олександра Миколайовича від 23.04.2019 про відкриття виконавчого провадження №58925775.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34837745) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.