10 лютого 2017 року м. Київ Справа № 810/1530/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Артель"
доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області,
третя особа:Приватне акціонерне товариство "Група "Омега",
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 810/1530/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Група "Омега", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2016 № 0000042204 та 22.01.2016 № 0000052204.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Артель" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 256861,50 грн (171241,00 грн - за основним платежем; 85620,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та зменшено розмір задекларованого ним від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 390426,00 грн, на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судове засідання, призначене на 10.02.2017, особи, які беруть участь у справі, не з'явились. Судом встановлено, що сторони своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи розписки представників сторін про отримання ними судових повісток (т. 2 а.с. 99, 100). Третя особа повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання за допомогою засобів електронного зв'язку у відповідності до приписів статей 33 та 38 Кодексу адміністративного судочинства України (т. 2 а.с. 102).
Матеріали справи містять також клопотання представників позивача та третьої особи про розгляд справи за їх відсутності (т. 2 а.с. 107, 108).
У свою чергу від представника відповідача будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.
В силу приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Артель" (ідентифікаційний код 30554583, місцезнаходження: 07832, Київська область, Бородянський район, смт. Бабинці, вул. Заводська, будинок 45А) зареєстроване в якості юридичної особи 24.01.2000 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з виробництвом сухих будівельних сумішей (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.11.2014 серії АГ № 340740 (т. 1 а.с. 109).
На момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на податковому обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
У листопаді-грудні 2015 року посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на підставі пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональне базове товарно-комерційне підприємство "Кредо" та Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" за період з 01.04.2015 по 30.04.2015.
За результатами перевірки складено акт від 09.12.2015 № 1657/22-4/30554583 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель" під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" та Приватного акціонерного товариства "Група "Омега" послуг не дотримано вимог пунктів 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень 2014 року та квітень 2015 року на загальну суму 561667,00 грн.
При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших територіальних органів доходів і зборів про господарську діяльність контрагентів позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" та Приватного акціонерного товариства "Група "Омега"- та про характер їх взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.
Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведених вище юридичних осіб, стосовно:
- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" та Приватного акціонерного товариства "Група "Омега" працівників для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників;
- проведення досудового розслідування відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп", внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100040000019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України;
- невідповідності видів придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" товарів (робіт, послуг), інформація про які міститься в базах даних Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", товарам, роботам та послугам, що були реалізовані іншим суб'єктам господарювання в межах податкового періоду;
- неможливості допиту громадянина ОСОБА_1 , який у перевіряємому періоді був директором Приватного акціонерного товариства "Група "Омега", внаслідок чого, на думку контролюючого органу, неможливо підтвердити його причетність до ведення ним господарської діяльності від імені контрагента позивача та, як наслідок, реальність фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства "Група "Омега" з покупцями юридичних послуг, у тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель".
Відповідач також зазначає, що акти приймання-передачі робіт та акти виконаних робіт, складені за результатами виконання контрагентами позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" та Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" - господарських зобов'язань перед позивачем, заповнені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV.
Крім того, контролюючим органом поставлено під сумнів реальність здійснення позивачем господарської операції з Приватним акціонерним товариством "Група "Омега", оскільки наданий позивачем у ході перевірки в якості матеріального носія, що відтворює результат наданих послуг, звіт з трансфертного ціноутворення лише цитує положення податкового законодавства та не містить жодних аналітичних матеріалів стосовно діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель".
Представник відповідача також наголошує на тому, що у перевіряємому періоді позивач не здійснював контрольовані операції.
За таких обставин відповідач вважає, що договори, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" та Приватне акціонерне товариство "Група "Омега" зобов'язувались надати позивачу послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.
Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від'ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відповідач дійшов висновку про невідповідність (завищення) від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року на загальну суму 390426,00 грн та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2014 року та квітень 2015 року на загальну суму 171251,00 грн.
Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області заперечення на акт перевірки, в яких зазначено, що висновки посадових осіб контролюючого органу стосовно завищення позивачем податкового кредиту за наведені вище звітні періоди на загальну суму 561667,00 грн не відповідають дійсності.
Водночас жодних додаткових документальних свідоцтв на підтвердження отримання від його контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" та Приватного акціонерного товариства "Група "Омега" - послуг та їх використання у власній господарській діяльності контролюючому органу позивачем надано не було.
За наведених обставин вказані заперечення не були прийняті контролюючим органом до уваги.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.01.2016 № 0000042204 та 22.01.2016 № 0000052204, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 256861,50 грн, з яких: 171241,00 грн - за основним платежем, 85620,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зменшено розмір від'ємного значення з цього податку за квітень 2015 року на суму 390426,00 грн.
Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.
Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель" податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" та Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.
Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" та Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарських операцій позивача та його контрагентів, та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, судом, з метою всебічного та об'єктивного вирішення справи, зобов'язано позивача надати відомості стосовно формування податкового кредиту за звітні періоди; відповідні матеріальні носії, що відтворюють результати наданих послуг та докази використання позивачем виконаних його контрагентами послуг в межах власної господарської діяльності.
Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
У червні 2014 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" договір від 02.06.2014 № 020614 (т. 1 а.с. 48-51) зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 03.06.2014, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати позивачу консультаційні послуги, детальний перелік яких визначено у додатку до цього договору, що є його невід'ємною частиною, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.
30.06.2014 позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" складено та підписано акти надання послуг № 35, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57 (т. 1 а.с. 71-87), відповідно до яких позивач прийняв надані його контрагентом послуги, пов'язані з: консультуванням зі складання податкової декларації з податку на додану вартість, виявленням та оцінкою сумнівної дебіторської заборгованості; консультуванням з обліку основних засобів та нематеріальних активів; консультуванням з питань змін до податкового кодексу України та застосування їх на практиці; консультуванням з питань дотримання облікової політики, повноти оприбуткування, правильності списання, оцінки та обліку запасів; аналізом витрат та віднесення їх до собівартості; консультуванням в області фінансового планування і фінансового аналізу діяльності підприємства; консультуванням з управління розподілом матеріалів та матеріально-технічного постачання, з питань розрахунків з підзвітними особами, з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску, з питань обліку витрат майбутніх періодів, складання фінансової звітності, управління збутом; аналізом корпоративного образу і відносин з громадськістю, розрахунків з оплати праці та доходів за перше півріччя 2014 року на загальну суму 970000,00 грн, у тому числі ПДВ - 161666,67 грн, .
За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" виписано податкові накладні від 30.06.2014 № 41 на загальну суму 48600,00 грн, у тому числі ПДВ - 8100,00 грн; 30.06.2014 № 42 на загальну суму 45000,00 грн, у тому числі ПДВ - 7500,00 грн; 30.06.2014 № 43 на загальну суму 59500,00 грн, у тому числі ПДВ - 9916,67 грн; 30.06.2014 № 44 на загальну суму 59000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9833,33 грн; 30.06.2014 № 45 на загальну суму 53000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8833,33 грн; 30.06.2014 № 46 на загальну суму 59000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9833,33 грн.; 30.06.2014 № 47 на загальну суму 59000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9833,33 грн; 30.06.2014 № 48 на загальну суму 59000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9833,33 грн; 30.06.2014 № 49 на загальну суму 58500,00 грн, у тому числі ПДВ - 9750,00 грн; 30.06.2014 № 50 на загальну суму 58000,00 грн., у тому числі ПДВ - 9666,67 грн; 30.06.2014 № 51 на загальну суму 59000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9833,33 грн; 30.06.2014 № 52 на загальну суму 58000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9666,67 грн; 30.06.2014 № 53 на загальну суму 57500,00 грн, у тому числі ПДВ - 9583,33 грн; 30.06.2014 № 54 на загальну суму 58900,00 грн, у тому числі ПДВ - 9816,67 грн; 30.06.2014 № 55 на загальну суму 59000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9833,33 грн; 30.06.2014 № 57 на загальну суму 59500,00 грн, у тому числі ПДВ - 9916,67 грн (т. 1 а.с. 54-70).
Оплату за вказані вище послуги у загальному розмірі 970000,00 грн здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (т. 1 а.с. 88-91).
Податок на додану вартість у сумі 161677,00 грн включено позивачем до податкового кредиту за червень 2014 року.
Крім того, у січні 2015 року позивачем укладено з Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" договір від 15.01.2015 № 03-01/15 ТЦ (т. 1 а. с. 101-104), відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати позивачу юридичні послуги, пов'язані з проведенням аналізу господарської діяльності на предмет наявності або відсутності у позивача контрольованих операцій (у разі наявності контрольованих операцій - підготовку документації з трансфертного ціноутворення, підготовку та заповнення звіту про контрольовані операції), та наданням рекомендацій в контексті трансферного ціноутворення стосовно наступного податкового року Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель", а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.
У квітні 2015 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" складено та підписано акт надання послуг від 29.04.2015 № 01/03-01/15 ТЦ (т.1 а.с. 105) на загальну суму 2400000,00 грн, у тому числі ПДВ - 400000,00 грн.
В цей же день Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" виписано податкову накладну від 29.04.2015 № 1 на загальну суму 2400000,00 грн, у тому числі ПДВ - 400000,00 грн (т. 1 а.с. 107).
Згідно з копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 143, 144) часткову оплату за вказані вище юридичні послуги у розмірі 200000,00 грн здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача.
На момент проведення контролюючого заходу кредиторська заборгованість позивача перед Приватним акціонерним товариством "Група "Омега"складала 2200000,00 грн.
Податок на додану вартість у сумі 400000,00 грн включено позивачем до податкового кредиту за квітень 2015 року.
За поясненнями представника позивача, викладеними ним у пояснювальних записках (т. 2 а.с. 34-73), консультаційні послуги було замовлено підприємством з метою супроводження його господарської діяльності шляхом консультування з наступних питань: складання податкової звітності з податку на додану вартість, обліку ОЗ та нематеріальних активів, змін в податковому законодавстві, дотримання облікової політики, повноти оприбуткування, правильності списання, оцінки та обліку запасів, фінансового планування і фінансового аналізу діяльності підприємства, корпоративного образу і відносин з громадськістю, управління розподілу матеріалів та матеріально-технічного забезпечення, розрахунків з підзвітними особами, нарахування та сплати єдиного внеску, обліку витрат майбутніх періодів, складання фінансової звітності, управління збутом, аналізу доходів за перше півріччя 2014 року, аналізу розрахунків з оплати праці, аналізу витрат та віднесення їх до собівартості, виявлення та оцінки сумнівної дебіторської заборгованості.
Водночас жодних належних та допустимих доказів, які свідчать про отримання позивачем вказаних вище послуг та їх використання у межах власної господарської діяльності позивачем суду не надано.
У свою чергу жодних пояснень щодо необхідності розроблення Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" звіту з трансфертного ціноутворення Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" за період з 01.01.2014 по 31.01.3014 від 24.04.2015, який долучено до матеріалів адміністративної справи, позивачем взагалі не наведено (т. 1 а.с. 145-249).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу, належить до загальнодержавних податків.
Згідно з приписами пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 202 Податкового кодексу України в редакції, яка діє з 01.01.2015).
Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
В силу приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Аналогічні положення закріплені у редакції, чинній з 01.01.2015.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.
Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.
Як встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи, у період виконання Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" господарських зобов'язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податків на додану вартість, а відтак не були позбавлені права на складання податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з надання робіт (послуг) та/або постачання товарно-матеріальних цінностей.
Суд також звертає увагу відповідача на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання стороною правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).
Крім того, в ході дослідження поданих позивачем документів судом встановлено, що твердження контролюючого органу стосовно порушення під час заповнення актів приймання-передачі робіт та актів виконаних робіт, складених за результатами виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" та Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" господарських зобов'язань перед позивачем, вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV, не відповідають дійсності.
При цьому суд також вважає за необхідне зазначити, що ступінь деталізації змісту та обсягу господарських операцій в актах виконаних робіт чинним законодавством не встановлено.
Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.
На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.
Разом з тим суд констатує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі, якщо господарська операція фактично не відбулась, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що подані позивачем первинні документи лише формально оформлюють господарські відносини між позивачем та його контрагентами - Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп".
Так, у звіті від 24.04.2015, який відтворює результат наданих Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" юридичних послуг, прослідковується цитування норм податкового законодавства та баз даних з інтернет-ресурсів, водночас будь-які аналітичні матеріали відносно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель» з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються з пов'язаними особами - резидентами та неризедентами, відсутні.
Крім того, у період, який досліджувався у вказаному звіті - з 01.01.2014 по 31.12.2014 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Артель» контрольованих операцій не проводило, необхідність та доцільність проведення аналізу господарської діяльності підприємства в цій частині позивачем не доведено.
Жодних доказів на підтвердження здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Артель» у наступному звітному періоді (2016 рік) операцій, які пов'язані з трансферним ціноутворенням, позивачем суду також не подано.
Судом також враховано, що відповідно до умов укладеного позивачем з Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" договору від 15.01.2015 № 03-01/15 ТЦ, замовник зобов'язаний оплатити придбані юридичні послуги протягом шести місяців з моменту отримання рахунку виконавця.
На момент прийняття рішення у даній справі позивачем не надано суду доказів виставлення Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" рахунків на оплату отриманих позивачем послуг та погашення кредиторської заборгованості, яка, як встановлено під час проведення контролюючого заходу, складала 2200000,00 грн.
Крім того, відповідно до пункту 1.4 укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп" договору від 02.06.2014 № 020614 зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 03.06.2014, консультаційні послуги у письмовій формі надаються позивачу його контрагентом за окремим письмовим зверненням замовника.
При цьому зі змісту наданих позивачем пояснювальних записок вбачається, що контрагентом позивача здійснювалось письмове консультування, однак письмових запитів, обов'язкових до складання в силу наведеного вище договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель" до суду не надано.
Слід також зазначити, що будь - яких інших документальних свідоцтв на підтвердження наявності зв'язку між фактом придбання позивачем юридичних та консультаційних послуг, та їх використання у власній господарській діяльності представником позивача суду не надано.
Враховуючи, що схема, за якою побудовані взаємовідносини між позивачем та його контрагентами - Приватним акціонерним товариством "Група "Омега" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адерагрупп", позбавлена розумної ділової мети, економічного змісту та доцільності, суд дійшов висновку, що досліджені під час судового розгляду справи документи у своїй сукупності не утворюють підстав вважати, що між позивачем та його контрагентами протягом вказаного вище періоду існували господарські відносини з надання юридичних та консультаційних послуг.
З огляду на викладене, висновки контролюючого органу про неправомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель" податкового кредиту за червень 2014 року та квітень 2015 року на загальну суму 561667,00 грн суд вважає цілком обґрунтованими.
За таких обставин суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2016 № 0000042204 та 22.01.2016 № 0000052204, якими позивачу зменшено розмір задекларованого ним від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 390426,00 грн, донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 171241,00 грн та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 85620,50 грн, є цілком правомірними.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.