про залишення позовної заяви без руху
30 липня 2019 року м. Київ № 320/4014/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2015-2018 роки у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2015-2018 роки у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В порушення цих вимог, у позові не зазначено реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача та ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ відповідача.
Частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Водночас судом встановлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів як для суду, так і для відповідача, окрім одного примірника нотаріально засвідченої копії довідки МСЕК серії КИО-І № 076081 та довідки серії 2-18 МАБ № 013017, які жодним чином не засвідчені, що є порушенням вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).
Частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В порушення вищевказаних вимог, позивачем не надано доказу на підтвердження обставин, на які вона посилається, а саме належним чином засвідченої копії заяви (звернення), за результатами розгляду якої було отримано відповідь відповідача від 15.01.2019 № 03.08/53.
Також, пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту позову встановлено, що позивачеві про порушення її прав стало відомо 15.01.2019, про що вона особисто зазначає, шляхом отримання від відповідача відповіді від 15.01.2019 № 03.08/53 за результатами розгляду її звернення.
Однак, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду лише 25.07.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на першому аркуші позову.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду слід зазначити таке.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У зв'язку з наведеним суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Будь-яких належних та допустимих доказів та пояснень, які б підтверджували неможливість звернення до суду з цим позовом в межах встановленого законом строку, позивачем суду не надано, як і не надано заяви про поновлення строку звернення до суду.
При цьому, жодних посилань на існування істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві зверненню до суду, позовна заява та додані до неї матеріали не містять.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві слід надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із відповідними поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись до суду з цим адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем на протязі десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача та ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ відповідача;
- усіх належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів для відповідача та для суду у двох примірниках, а також по одному примірнику нотаріально засвідченої копії довідки МСЕК серії КИО-І № 076081 та довідки серії 2-18 МАБ № 013017;
- належним чином засвідченої копії заяви (звернення), за результатами розгляду якої було отримано відповідь відповідача від 15.01.2019 № 03.08/53або повідомити суд про причини неможливості її надання;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із відповідними поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 звернутися до суду з цим адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.