Справа № 752/26381/18
Провадження №: 2-з/752/27/19
про забезпечення позову
14.01.2019 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання права власності на майно та звільнення його з під арешту.
18.12.2018 заявник звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив зобов'язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві зупинити підготовчі дії з продажу арештованого майна та власне продаж арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своєї заяви заявник вказує, що Позивачу та Відповідачу за вказаним позовом на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка була придбана за спільні кошти подружжя у березні 2000 року.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28.01.2016 №2/205/477/16 вирішено стягнути з ОСОБА_2 кошти у сумі 612533,00 грн. У подальшому рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.09.2016 №2/205/1759/16 вирішено стягнути з ОСОБА_2 кошти у сумі 493953,33 грн.
Постановою державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м.Києва ГУ ТУЮ у м.Києві від 20.07.2016 у виконавчому провадженні ВП№51491858 накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2
Постановою державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м.Києва ГУ ТУЮ у м.Києві від 13.12.2016 ВП №53078314накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2
Постановою державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м.Києва ГУ ТУЮ у м.Києві від 21.11.2018 у виконавчому провадженні ВП№51491858 призначено суб'єкта оціночної діяльності для надання звіту про оцінку майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, Позивач вважає, що накладення арешту на квартиру встановлює обмеження у її правовому режимі, позбавляє його можливості розпорядитися своїм майном та може призвести до звернення стягнення на його частку у майні.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що подана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Так, при розгляді заяви про забезпечення позову суд встановив, що 23.11.1968 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, актовий запис 247, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .
У шлюбі була придбана квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 17.03.2000 АВІ №657885 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсніком С.А. (зареєстровано у реєстраційній книзі №д.360-20 за реєстровим номером №2772).
У процесі виконання заочного рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28.01.2016 у справі №№2/205/477/16 та рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.09.2016 №2/205/1759/16, постановами Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києвіна майно ОСОБА_3 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт (постанови від 20.07.2016 ВП№51491858 та від 13.12.2016 ВП №53078314).
Постановою державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м.Києва ГУ ТУЮ у м.Києві від 21.11.2018 у виконавчому провадженні ВП№51491858 призначено суб'єкта оціночної діяльності для надання звіту про оцінку майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Стаття 63 СК України, передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч.1 ст. 67СК України, дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України, за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Вказаній нормі кореспондують норми статей 317, 321 ЦК України, відповідно до яких право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Враховуючи, що позивачем підтверджено факт набуття спірного майна у шлюбі, надано правовстановлюючі документи на обґрунтування своєї правової позиції, суд приходить до висновку, що дії з продажу арештованого майна порушують правовий режим спільної сумісної власності майна, а також порушують права позивача у першу чергу, як власника, який має змогу вільно володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном. У той же час, подання позову про право власності на арештоване майно свідчить про наявність спору про право власності як такого, а невжиття такого заходу забезпечення позову, може істотно ускладнити виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що забезпечення позову шляхом накладення зупинення продажу арештованого майна, яке є предметом спору у даній справі, до визнання права власності на Ѕ квартири, є співмірними заходами забезпечення з огляду на розмір пред'явлених вимог.
Враховуючи викладене, суть позовних вимог, та, беручи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому унеможливити виконання рішення у даній справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення даного позову.
Керуючись ст.ст.149, 150 ЦПК України, суд, -
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання права власності на майно та звільнення його з під арешту - задовольнити.
Зупинити продаж квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 2772), арештованої на підставі постанови від 20.07.2016 ВП№51491858 складеної Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києвіта постанови та від 13.12.2016 ВП №53078314 складеної Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві.
Стягувач - ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_5 ,зареєстрований: АДРЕСА_1 ).
Ухвала є виконавчим документом.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.
Копію ухвали надіслати сторонам.
У відповідності до ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.Ю. Мазур