Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 668/4192/15-ц
провадження № 61-34937 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 червня 2015 року у складі судді Зубова О. С. та рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Семиженка Г. В., Склярської І. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, з урахуванням додаткового договору від 22 лютого 2009 року, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 152 000 доларів США, зі сплатою фіксованого відсотку 5,06 та FIDR, з кінцевим терміном повернення до 22 лютого 2019 року.
22 лютого 2007 рокуна забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язалася солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.
25 грудня 2014 року на підставі договору факторингу ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 22 лютого 2007 року та договором поруки від 22 лютого 2007 року, укладеними з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відповідачі, як позичальник і поручитель, взяті на себе зобов'язання не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 10 лютого 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 260 516 грн 94 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 78 307 доларів 87 центів США, що еквівалентно 1 954 266 грн 71 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 6 288 доларів 50 центів США, що еквівалентно 156 937 грн 05 коп., пеня у розмірі 149 313 грн 18 коп.
З урахуванням викладеного ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 2 260 516 грн 94 коп.
Короткий зміст судових рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 09 червня 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 2 260 516 грн 94 коп. - заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2007 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі, як позичальник і поручитель, належним чином взяті на себе зобов'язання за спірним кредитним договором не виконали, кредитні кошти не повернули, унаслідок утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає солідарному стягненню з них. Розмір кредитної заборгованості визначено відповідно до умов кредитного договору та положень законодавства.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 червня 2015 року залишено без задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 червня 2015 року у частині солідарного стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2 та у частині розподілу судових витрат скасовано. Провадження у справі у частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 червня 2015 року у частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 частково змінено, зменшено розмір визначеної до стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми боргу із 2 260 516 грн 94 коп. до 2 123 040 грн 98 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, унаслідок чого відповідно до частини першої статті 608 ЦК України провадження у частині вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до останнього слід закрити.
ОСОБА_1 , як позичальник, зобов'язання за спірним кредитним договором не виконав, кредитні кошти не повернув, а тому утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню з останнього. Розмір заборгованості за тілом кредиту та по процентам за користування кредитними коштами визначено відповідно до умов кредитного договору та положень законодавства. Проте згідно з висновком судово-економічної експертизи від 18 травня 2017 року банком допущено помилку при розрахунку розміру пені. Таким чином, сума кредитної заборгованості підлягає зменшенню на суму, що становить різницю між розміром пені, заявленим позивачем до стягнення у розмірі 149 313 грн 18 коп., та розрахованою позивачем на стадії апеляційного розгляду справи сумою пені за спірний період у розмірі 11 837 грн 22 коп.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові рішення не оскаржило.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили усіх обставин справи, допустилися порушень норм матеріального права. Апеляційним судом недостатньо було досліджено висновок судово-економічної експертизи від 18 травня 2017 року, яким встановлено, що розрахунок пені за кредитом здійснено з порушенням умов договору. Розмір заборгованості за кредитним договором позивачем належними доказами не підтверджено.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 668/4192/15-ц з Суворовського районного суду м. Херсона.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій та незміненій при апеляційному перегляді частині і рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Ураховуючи викладене, суди (апеляційним судом закрито провадження у частині вимог до ОСОБА_2 , поручителя, у зв'язку з його смертю) на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини у справі, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, належним чином взяті на себе зобов'язання за спірним кредитним договором не виконав, кредитні кошти не повернув, а тому утворилась заборгованість за цим договором, яка підлягає стягненню з останнього.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції й зменшуючи розмір кредитної заборгованості дійшов вірного висновку про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту та по процентам за користування кредитними коштами визначено відповідно до умов кредитного договору і положень законодавства. Проте згідно з висновком судово-економічної експертизи від 18 травня 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» допущено помилку при розрахунку розміру пені. Апеляційним судом правильно зменшено кредитну заборгованість на суму, що становить різницю між розміром пені, заявленим позивачем до стягнення, а саме 149 313 грн 18 коп., та розрахованою позивачем на стадії апеляційного розгляду справи пеню за спірний період у розмірі 11 837 грн 22 коп.
Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не перевірено висновок судово-економічної експертизи, безпідставні, так як апеляційним судом належним чином було досліджено висновок вказаної експертизи, на підставі якого було зменшено розмір пені за кредитним договором, надав йому належну правову оцінку.
Посилання касаційної скарги на те, що розмір заборгованості за кредитним договором позивачем належними доказами не підтверджено, безпідставні, оскільки відповідно до положень статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» банківська виписка є первинним документом, а судом досліджувались й інші документи. Крім того, такі доводи є безпідставними й тому, що ОСОБА_1 умови договору виконував, погашав кредит, тобто визнавав укладення кредитного договору.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій та незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 червня 2015 року у нескасованій та незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 червня 2015 року у нескасованій та незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Кривцова
Д. Д. Луспеник