Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 468/1262/16-ц
провадження № 61-27179св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями й рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що 08 квітня 2012 року о 06 год. 10 хв. ОСОБА_1 перебував у будинку АДРЕСА_1 , де був затриманий працівниками поліції. Того ж дня щодо ОСОБА_1 було складено протокол про затримання за підозрою у вчиненні злочину та поміщено його до Цюрупинського ізолятора тимчасового тримання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.
11 квітня 2012 року ОСОБА_1 пред'явлено остаточне обвинувачення у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, цього ж дня обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та доставлено позивача до слідчого ізолятора м. Херсона.
30 липня 2012 року після завершення досудового розслідування кримінальна справа щодо ОСОБА_1 направлена до Дніпровського районного суду м. Херсона.
Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 квітня 2013 року кримінальна справа щодо ОСОБА_1 повернута прокурору для додаткового розслідування.
12 липня 2016 року прокурор Херсонської місцевої прокуратури прийняв постанову про закриття кримінального провадження № 1201320040004305 стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
Внаслідок незаконного затримання, притягнення до кримінальної відповідальності, тримання під вартою, незаконного перебування під слідством та судом ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, був позбавлений можливості працювати, не міг дбати про сім'ю, а також спілкуватися з рідними та знайомими. Незаконні дії органів досудового слідства негативно вплинули на його відносини з оточуючими людьми, він змушений докладати значних зусиль для поновлення своїх порушених прав. Після звільнення з-під варти ОСОБА_1 намагався продовжити трудовий договір з підприємством, на якому працював до затримання, але роботодавець відмовив через притягнення його до кримінальної відповідальності. У друзів, рідних та знайомих позивача сформувалося негативне ставлення до нього та склалася думка про нього як про злочинця, що нервує та пригнічує його та не сприяє налагодженню відносин з рідними та відновленню життєвих зв'язків.
На підставі викладеного та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 198 195,00 грн, з яких: 10 мінімальних заробітних плат (3 200,00 грн) за 2 місяці перебування під вартою, 49 мінімальних заробітних плат (3 200,00 грн) за 49 місяців перебування під слідством та судом, 8 000,00 грн -витрати на правову допомогу та 1 395,00 грн - витрати на проїзд до органу досудового розслідування та суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року у складі судді Янчука С. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду, 163 200,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, 5 000,00 грн на відшкодування сум, сплачених у зв'язку з наданням правової допомоги, та 1 395,00 грн на відшкодування витрат на транспортні послуги, а всього: 169 595,00 грн.
У іншій частині вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з 08 квітня 2012 року до 12 липня 2016 року ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом, у зв'язку із чим йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних та психологічних стражданнях, що призвело до погіршення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням засад розумності, поміркованості і справедливості, враховуючи характер, обсяг, глибину та тривалість моральних страждань ОСОБА_1 , тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, зниження ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд, врахувавши розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на час ухвалення судового рішення, у розмірі 3 200,00 грн, стягнув моральну шкоду у розмірі 163 200,00 грн. Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача витрат, понесених на оплату послуг адвоката за надання правової допомоги під час розслідування кримінальної справи, суд встановив, що відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 02 серпня 2012 року № 47 він поніс витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн. Вимога позивача про стягнення на його користь витрат у розмірі 3 000,00 грн, зазначених у квитанції до прибуткового касового ордера від 10 квітня 2012 року № 36, є необґрунтованою та безпідставною, оскільки вказані витрати були понесені не позивачем, а іншою особою - ОСОБА_2 Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу лише у розмірі 5 000,00 грн. Крім цього, суд, врахувавши надані позивачем докази, стягнув витрати на транспортні послуги у розмірі 1 395,00 грн.
Короткий зміст ухвали та рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду, скасовано, провадження у справі в цій частині закрито, з тих підстав, що справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року в частині розміру моральної шкоди, яку суд стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , змінено - зменшено з 163 200,00 грн до 81 600,00 грн.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, виходив із того, що пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн. Таким чином, розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодування, становить 81 600,00 грн (1 600 грн х 51 місяць).
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, апеляційний суд неправильно визначив характер спірних правовідносин, не з'ясував усіх фактичних обставин справи та не надав їм належну правову оцінку, у зв'язку із чим неправильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Крім цього, Головному управлінню Національної поліції в Херсонській області було безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції не є законним та обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не довів належними доказами завдання йому моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями її заподіювача, а також обґрунтування її розміру. Вважає, що підстави відшкодування шкоди з Державного бюджету України відсутні, а розмір моральної шкоди є надуманим та визначений ОСОБА_1 без урахування засад розумності та виваженості і не відповідає характеру немайнових втрат та обсягу моральних страждань.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом подати відзив на касаційні скарги.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали з Баштанського районного суду Миколаївської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року до закінчення розгляду касаційної скарги.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Державної казначейської служби України - відхиленню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08 квітня 2012 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 115 КПК України (у редакції 1960 року) та поміщено до ізолятора тимчасового тримання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.
11 квітня 2012 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, того ж дня щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
06 червня 2012 року стосовно ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
30 липня 2012 року після завершення досудового слідства кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, була направлена до суду в порядку статті 232 КПК України (в редакції 1960 року).
Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 квітня 2013 року кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 повернуто прокурору для додаткового розслідування.
08 серпня 2013 року Суворовським районним відділом Херсонського міського Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201320040004305 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 289 КК України, за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом.
Постановою прокурора Херсонської місцевої прокуратури від 12 липня 2016 року кримінальне провадження № 1201320040004305 щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України.
Отже, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебував під вартою, на підписці про невиїзд та під слідством у період з 08 квітня 2012 року до 12 липня 2016 року, тобто 51 місяць.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (статті 1176 ЦК України ).
Згідно з частинами першою та третьою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода (стаття 3 Закону № 266/94-ВР).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством 51 місяць, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР, яка визначається, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення.
Згідно із статтею 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
З урахуванням викладеного розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6?2203цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановив, що період незаконного перебування ОСОБА_1 під слідством та судом становить 51 місяць, розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» складає 3 200,00 грн, врахував принцип розумності, виваженості та справедливості і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 163 200,00 грн (51 місяць х 3 200,00 грн).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, апеляційний суд не дослідив наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та співставленні, не дав їм належну правову оцінку, не виконав вимоги цивільного судочинства та не застосував норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, оскільки помилково виходив із того, що згідно із пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки рішення апеляційного суду не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства щодо законності й обґрунтованості, то відповідно до положень статті 413 ЦПК України є підстави для його скасування із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року, якою скасовано рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду, та закрито провадження у справі в цій частині, у касаційному порядку не оскаржувалася, а тому її законність та обґрунтованість колегією суддів не перевірялась.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.
Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2017 року скасувати.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року в частині відшкодування моральної шкоди залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В.Черняк