Справа № 621/1457/19
Пр. № 1-кп/621/231/19
Вирок
Іменем України
30 липня 2019 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ;
секретаря - ОСОБА_2 ;
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Миронівка, Лозівського району, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
24.03.2019 приблизно о 23 годині, перебуваючи по вул.Новій в с.Таранівка Зміївського району, Харківської області у ОСОБА_4 на грунті раніше виниклих особистих неприязних відносин виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
З метою реалізації свого умислу ОСОБА_4 в той же деньта час, знаходячись на вищевказаній вулиці поблизу будинку №1 усвідомлюючи протиправність своїх дій та свідомо бажаючи їх настання, підняв із землі цеглу та тримаючи її в правій руці умисно наніс 1 удар в область затилку ОСОБА_5 , після чого, останній впав на землю обличчям донизу, а ОСОБА_4 продовжуючи свої протиправні дії відносно ОСОБА_5 , умисно наніс останньому не менш п'яти ударів правою ногою в область голови та обличчя, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді множинних закритих переломів передньої стінки лобової пазухи праворуч зі зміщенням, закритий перелом нижньої стінки правої орбіти, які ускладнились у своїй течії розвитком травматичного гемо синуса праворуч, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Після цього, ОСОБА_4 залишив місце злочину.
Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи, на підставі яких йому пред'явлено обвинувачення. Пояснив про обставини справи як викладено вище у вироку. Цивільний позов визнав частково, не погодившись із сумою моральної шкоди.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому кримінальному правопорушенні, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, а також винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину.
Вина обвинуваченого у скоєнні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України - тобто заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні.
Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 відноситься до злочину середньої тяжкості.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується як особа, відносно якої міська рада компрометуючими матеріалами не володіє, не одружений.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого злочину, наявність обставин, що пом'якшують, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, обставини справи і дійшов висновку, що його виправлення можливе без відбування покарання, у зв'язку з чим, обвинуваченого можливо звільнити від відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України, із покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування не обирався.
Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Речові докази та процесуальні витрати за цим кримінальним провадженням відсутні.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Судовим розглядом встановлено, що діями ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 завдана шкода здоров'ю, у наслідок чого, потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ "Зміївська центральна районна лікарня" Зміївської районної ради Харківської області. Затрати на лікування склали 2 303 грн. 77 коп., що підтверджується чеками.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 1166 ЦК України, передбачає прямий зв'язок між виною особи та наслідками, які наступили у результаті неправомірних дій особи.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає доведеним, що у зв'язку із протиправними діями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дійсно зазнав душевних страждань. Крім того, враховується характер злочину та його негативні наслідки для позивача.
Таким чином, з урахуванням ст.ст.23, 1167 ЦК України, п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд виходячи із засад розумності виваженості та справедливості визначає розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_5 в сумі 10 000 грн. Отже, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1(один) рік.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживає: АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 2303 грн. (дві тисячі триста три) 77 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. ( десять тисяч) 00 коп., а загалом 12 303 грн.( дванадцять тисяч триста три) 77 коп..
В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_4 не обирати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: