Справа № 550/349/19
Провадження № 2/550/120/19
29 липня 2019 року смт. Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Михайлюк О.І.,
при секретарі судового засідання - Шукевич Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Полтавський комбінат Хлібопродуктів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та завданої моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державного підприємства «Полтавський комбінат Хлібопродуктів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та завданої моральної шкоди, який обґрунтовувала тим, що з 10.03.2015 року по 29.10.2018 року вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем, працюючи у Філії «Хлібна база №88» на посаді вагаря. Згідно наказу від 29.10.2018 року №133-к/1 звільнена з роботи за угодою сторін по ст. 36 п.1 КЗпПУ. Позивач стверджує, що при звільненні з роботи повний розрахунок з нею не проведений, а саме заробітна плата в сумі 17025,18 грн. не виплачена. Крім того посилаючись на норми ст.117 КЗпП України, просить стягнути з підприємства компенсацію за час затримки розрахунку з 29.10.2018 по 01.04.2019 (по день подання уточненої позовної заяви до суду) в сумі 26135,01 грн. Позивач також зазначає, що своїми неправомірними діями щодо несвоєчасної виплати заробітної плати, відповідачем заподіяна їй моральна шкода в сумі 10000,00 грн.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, а справу розглянути у її відсутність та відсутності позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги стосовно стягнення із відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 17025,18 грн. визнав повністю. Однак не погодився із вимогами позивача стосовно стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з 29.10.2018 по 25.03.2019 (день подання первісної позовної заяви до суду) в сумі 26135,01 грн. Так, відповідач вказує, що позивачем не було надано довідку про середньоденний заробіток, тому вважав даний розрахунок безпідставним, так як здійснений із необґрунтованого розміру середньоденної заробітної плати в сумі 263,99 грн. Стосовно стягнення з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди, відповідач вважає її необґрунтованою, що не підтверджена жодними доказами.
Враховуючи, що учасники справи належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась у зв'язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи.
Суд, розглянувши наявні в справі матеріали, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у філії "Хлібна база № 88" з 10.03.2015 року по 29.10.2018 року. Наказом №133-к/1 від 29.10.2019 року була звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується матеріалами даної справи та сторонами не оспорюється.
Згідно Довідки філії "Хлібна База № 88" Державного підприємства «Полтавський комбінат Хлібопродуктів" від 18.02.2019 р. № 13 сума заборгованості із заробітної плати позивача становить 17025,18 грн., а згідно довідки філії "Хлібна База № 88" Державного підприємства «Полтавський комбінат Хлібопродуктів" від 05.06.2019р. №25 середньоденний заробіток складає 174,04 грн. (а.с. 16, 95).
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок.
Відповідач визнає заборгованість по заробітній платі позивача в сумі 17025,18 грн.
З урахуванням наведеного вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз'яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Суд зазначає, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13, від 03.07.2013 року у справі № 6-64цс13, від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14.
Судом встановлено, що з моменту звільнення (29.10.2018 р.) до моменту постановлення судового рішення (29.07.2019р.) у ДП «Полтавський комбінат Хлібопродуктів" існує заборгованість перед позивачем з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, то підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Абзацом 2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-648цс15 за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі
Час затримки належних ОСОБА_1 сум заробітної плати складає період з 29.10.2018 року по 29.07.2019 року (включно), тобто по день постановлення рішення судом.
Згідно довідки філії "Хлібна База № 88" Державного підприємства «Полтавський комбінат Хлібопродуктів" від 05.06.2019р. №25 середньоденний заробіток складає 174,04 грн. Спору стосовно розміру середньоденного заробітку в сумі 174,04 грн. сторони не мають.
Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 174,04 грн
Як було зазначено вище, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Сумарне число робочих днів за останні два календарні місяці роботи позивача, а саме - серпень, вересень 2018 року, згідно з графіком роботи підприємства складає 42 (22+20) робочих днів.
Отже, середньомісячне число робочих днів складає 21 робочих днів (42 / 2).
Так як, позивач був звільнений з роботи 29.10.2018 року, то кількість робочих днів в період з 30.10.2018 по 29.07.2019 р. склала 189 робочих днів (9 місяців х на 21 робочих днів).
Отже розмір середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з 30.10.2018р. по 29.07.2019р., якій підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 32893,56 грн. (189*174,04 грн).
За вказаних обставин посилання відповідача на відсутність вини як в.о. директора підприємства, так і самого підприємства, рахунки якого арештовані Господарським судом Полтавської області та вилучення документації підприємства під час обшуку слідчим 13.04.2018 р., не заслуговують на увагу та не виключають застосування положення ст. 117 КЗпП України в якості відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1 , а саме невиплати їй заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов'язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.
Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для свого утримання та утримання сім'ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 2000 грн.
Суд вважає, що в даній справі моральна шкода в розмірі 2000 грн., разом з розміром заборгованості по заробітній платі в сумі 17025,18 грн. та компенсаційними виплатами в порядку ст. 117 КЗпП України в сумі 32893,56 грн. є достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.
Окрім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн., оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову, предметом якого є стягнення заробітної плати.
Також згідно положень статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів», на користь позивача судовий збір в розмірі 506,88 грн пропорційно задоволеним позивним вимогах в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відшкодування завданої моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 17, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 47 ч. 1, 94 ч.1, 115, 116, 117, 237-1, КЗпП України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та завданої моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 17025 (сімнадцять тисяч двадцять п'ять) грн. 18 коп. заборгованості по заробітній платі.
Стягнути з Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 32893 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 56 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. понесеної моральної шкоди.
В іншій частині в позові - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на користь держави ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 506 (п'ятсот шість) грн. 88 коп. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» на користь держави (одержувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за позовну вимогу про стягнення заробітної плати.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , податковий номер: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 30.12.1999 р.
Відповідач - Державне підприємство «Полтавський комбінат хлібопродуктів», юридична адреса: вул. Небесної Сотні, 69 м. Полтава, 36022, Код ЄДРПОУ - 00952166).
Суддя О. І. Михайлюк