Справа № 620/1883/19
30 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, суддя Непочатих В.О., у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренка С.В. від 20.06.2019 року в частині стягнення виконавчого збору в сумі 1 916 787,56 грн., нарахованого в сумі 1 699 436,10 грн. на суму інфляційних втрат та в сумі 217 351,46 грн. на 3% річних, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 59387159.
Позовні вимоги обґрунтувано тим, що згідно приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" суми заборгованості з інфляційних втрат та сум заборгованості з трьох відсотків річних, є складовою частиною основного грошового зобов'язання і виконавчий збір на ці суми не повинен нараховуватись та стягуватись.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебувало виконавче провадження № 59387159 з виконання наказу № 927/697/18, виданого 28.05.2019 року Господарським судом Чернігівської області, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 741 621,88 грн. боргу, 2 173 514,64 грн. 3% річних, 16 994 361,01 грн. інфляційних втрат, 500 890,13 грн. судового збору.
В ході здійснення вказаного виконавчого провадження заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренком С.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 20.06.2019 року ВП № 59387159, якою постановлено стягнути з боржника Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" виконавчий збір у розмірі 1 966 876,57 грн., нараховану на 2 173 514,64 грн. 3% річних в сумі 217 351,46 грн., на суму 16 994 361,01 грн. інфляційних втрат у розмірі 1 699 436,10 грн. та на суму 500 890,13 грн. судового збору у сумі 50 089,01 грн.
Вважаючи постанову від 20.06.2019 року в частині стягнення виконавчого збору в сумі 1 699 436,10 грн. на суму інфляційних втрат та в сумі 217 351,46 грн. на 3% річних, винесену в межах виконавчого провадження № 59387159 протиправною та такою, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.
Згідно з до частиною першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною п'ятою вказаної статті Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується, в тому числі, за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у цьому Законі терміни вживаються в наступному значенні: "заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість); кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України".
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду в від 12 листопада 2018 року у справі №826/22868/15, у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №904/10242/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, інфляційні втрати та 3% річних нараховані постачальником природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") входить до складу грошового зобов'язання (тобто грошового боргу за спожитий газ), а відтак і до кредиторської заборгованості визначеної Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", і за виконавчими документами щодо їх стягнення виконавчий збір не стягується.
Відповідно до Актів звірки розрахунків НАК "Нафтогаз України" та АТ "Облтеплокомуненерго" від 30.09.2018 року, 31.12.2018 року та від 31.01.2019 року, підписаних сторонами та скріплених печатками, суми заборгованості по інфляційним втратам та трьох відсоткам річних вказані, як "КРЕДИТ" за даними ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору від сум заборгованості зі сплати суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, тому оскаржувана постанова в цій частині не відповідає вимогам статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, відповідачем протиправно нараховано виконавчий збір по інфляційним втратам в сумі - 1 699 436,10 грн. (16 994 361,01x10%.) та по трьом відсоткам річних в сумі 217 351,56 грн. (2 173 514,64x10%.), а разом 1 916 787,56 грн., у зв'язку з цим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасованнню в частині стягнення виконавчого збору в сумі 1 916 787,56 грн. нарахованого на суму заборгованості з інфляційних втрат та виконавчого збору нарахованого на суму заборгованості з трьох відсотків річних, винесену в межах виконавчого провадження № 59387159.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права та прийнято помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процессуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 3.1 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Пунктом 3.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", чинного на момент звернення до суду з позовною заявою, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року встановлено у розмірі 1921 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" було сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції у сумі 19 210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4016 від 26.06.2019 року, а при поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 28 815,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4346 від 16.07.2019 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 48 025,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року скасувати та прийняти у справі нове рішення наступного змісту.
Адміністративним позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренка Сергія Вікторовича від 20.06.2019 року про стягнення виконавчого збору в частині стягнення виконавчого збору у сумі 1 916 787,56 грн., нарахованого в сумі 1 699 436,10 грн. на суму інфляційних втрат та в сумі 217 351,46 грн. на 3% річних, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 59387159.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області (вул. Старобілоуська, 25 а, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 34924518) на користь Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (вул. Реміснича 55-Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671) судовий збір у розмірі 48 025,00 грн. (сорок вісім тисяч двадцять п'ять гривень нуль копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Пилипенко О.Є.
Постанову виготовлено: 30 липня 2019 року.