Справа № 395/387/19 Провадження № 2/395/149/2019
19 липня 2019 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Орендовського В.А.,
з участю секретаря судового засідання Понури Л.І.,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні у м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
У квітні 2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, вказавши, що з 07.10.2006 року перебував у шлюбi з ОСОБА_2 . 04.11.2009 року шлюб мiж ними було розірвано. Пiсля розiрвання шлюбу сторони проживали однiєю сім'єю як чоловік та дружина, мали спільний бюджет, вели спiльне господарство. Вiд шлюбу та спiльного проживання в них народилися доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Фактично шлюбнi вiдносини мiж сторонами припинені в жовтні 2017 року. В перiод фактичних шлюбних вiдносин, якi розпочалися мiж ними пiсля розiрвання шлюбу, за спiльнi кошти сторонами був придбаний спiрний житловий будинок та була проведена капiтальна реконструкція спiрного житлового будинку АДРЕСА_1 номером АДРЕСА_2 . Приблизна сума реконструкції спiрного житлового будинку в той перiод склала 27 тисяч гривень (будматерiали) та 17 тисяч вартiсть виконаних робiт. Право власностi на спірний житловий будинок було зареєстровано за вiдповiдачем 18.10.2017 року. 18.06.2018 року вiдповiдач зареєструвала право власностi на присадибну земельну дiлянку пiд номером АДРЕСА_2 , площею 0,2416 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .
Після припинення шлюбних відносин взаємної згоди щодо поділу спільного майна сторони не дійшли, а тому позивач просить суд визнати: житловий будинок АДРЕСА_1 номером АДРЕСА_2 загальною площею 54 кв.м., житлова площа 48 кв.м. та складові частини об'єкта нерухомого майна: криниця, сарай, погрiб, - об'єктом спільної сумісної власності подружжя; визнати земельну дiлянку для будiвництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна ділянка), площею 0,2416 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 - об'єктом спiльної сумiсної власностi подружжя; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власностi на Ѕ частину житлового будинку, АДРЕСА_1 номером АДРЕСА_2 загальною площею 54 кв.м., житлова площа 48 кв.м. та складові частини об'єкта нерухомого майна: криниця, сарай, погрiб; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власностi на 1/2 частину земельної дiлянки для будiвництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), площею 0,2416 га, розташованої за адресою, пiд номером АДРЕСА_2 ; припинити право власностi на Ѕ частину житлового будинку, пiд номером АДРЕСА_2 загальною площею 54 кв.м., житлова площа 48 кв.м. та складові частини об'єкта нерухомого майна: криниця, сарай, погрiб за ОСОБА_2 ; припинити право власностi на Ѕ частину земельної ділянки для будiвництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), площею 0,2416 га, розташованої за адресою, пiд номером АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .
Позивач у судовому засіданні позов підтримав повністю та просив суд задовольнити його.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Харченко О.В. у судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні, оскільки позовні вимоги є безпідставними так як спірне майно вона придбала за власні кошти після припинення шлюбу з позивачем. Стороною відповідача подано відзив на позов.
Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ст.36 ч.1 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно до ст.74 ч.1 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно вимог ст.70 ч.1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Статтею 372 частиною 2 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Пунктом 23 вказаної Постанови ВСУ визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані.
Судом встановлено, що з 07.10.2006 року позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 04.11.2009 року шлюб мiж ними розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області серії НОМЕР_2 від 04.11.2009 року.
У період з 04.11.2009 року до 01.01.2017 року між сторонами тривали фактичні шлюбнi відносини, тобто сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що відповідно до ст.81 ч.1 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки такі обставини визнані сторонами.
Право власностi на житловий будинок по АДРЕСА_2 зареєстровано за вiдповiдачем 18.10.2017 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 100978593.
Право власностi на присадибну земельну дiлянку по АДРЕСА_2 , площею 0,2416 га, кадастровий номер НОМЕР_1 зареєстровано за відповідачем 18.06.2018 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, індексний номер витягу 161526540.
Тобто, набуття права власності вiдповiдачем на житловий будинок по АДРЕСА_2 та земельну дiлянку по вказаній адресі площею 0,2416 га, кадастровий номер НОМЕР_1 відбулося відповідно до ст.331 ч.2 ЦК України після припинення як зареєстрованого шлюбу, так і фактичних шлюбних відносин між сторонами. Враховуваючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що вказане нерухоме майно входить до обсягу спільно нажитого сторонами майна за час їх спільного проживання, то відповідно таке майно не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю відповідача. У зв'язку з наведеним суд відмовляє у задоволенні двох позовних вимог з приводу визнання спірного майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Інші позовні вимоги (чотири вимоги) є похідними від позовних вимог про визнання спірного майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому також не підлягають задоволенню внаслідок відмови у задоволенні вимог про визнання житлового будинку номер АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,2416 га, кадастровий номер НОМЕР_1 об'єктом спiльної сумiсної власностi подружжя.
Що стосується доводів позивача про те, що фактичні шлюбні відносини тривали між ним і відповідачем до жовтня 2017 року, то такі доводи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами під час судового розгляду справи, при цьому відповідач пояснила, що після 01.01.2017 року до дня ухвалення рішення судом по даній справі вона разом з позивачем не проживала однією сім'єю, тобто ОСОБА_2 не визнала такі обставини.
Враховуючи положення ст.4 ч.1 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України згідно яких кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, дотримуючись принципу змагальності сторін, згідно з яким саме позивач повинен довести, що його права порушені, суд вважає не доведеними доводи позивача про порушення його прав відповідачем на спірний житловий будинок та спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Судові витрати по справі у виді судового збору покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повне рішення виготовлено 29 липня 2019 року.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області В.А. Орендовський