Справа № 711/11163/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
29 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 13 березня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок трудового стажу ОСОБА_1 та включити до нього періоди навчання в університеті з 01.12.1978 р. по 31.08.1979 р. та роботи з 01.08.1984 р. по 31.01.1990 р.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмов у задоволенні позовних вимог відносно зарахування періоду роботи з 01.08.1984 р. по 31.01.1990 р. та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що 01.08.2014 р. позивач прийнята на роботу до Черкаського РБУ зеленого господарства, про що внесено запис до трудової книжки під № 7. Під № 8 здійснено запис пропереведення позивачана цьому ж підприємстві на посаду інженера планово-виробничого відділу з 01.02.1985 р.
В подальшому, в графі 3 трудової книжки було зроблено запис про зміну назви підприємства на Черкаську міську контору зеленого господарства.
Згідно запису № 9 позивача переведено в межах підприємства на посаду мастера зеленого господарства нового будівництва.
За записом № 10 з 05.10.1989 р. позивача було переведено на посаду робітника четвертого розряду в лісопаркову зону.
Апелянт зазначає, що лісопаркова зона була виробничою дільницею Черкаської міської контори зеленого господарства.
До апеляційної скарги позивачем додано довідку про перейменування підприємства (а. с. 67).
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 21.06.2019 р. за вх. № 22732, в якому відповідач зауважує, що у трудовій книжці запис про звільнення позивача з посади інспектора по кадрам в Черкаському РСУ зеленого будівництва відсутній та у такому випадку можливим є умисне невключення окремих записів саме позивачем, як інспектором по кадрам, до тркдової книжки.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зважає на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 07.07.2018 р. призначена пенсія за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р.
ОСОБА_1 18.09.2018 р. звернулася до відповідача із заявою, в якій просила включити періоди навчання з 01.12.1978 р. по 01.09.1979 р. та роботи з 01.08.1984 р. по 31.01.1990 р. до її трудового стажу.
Листом від 02.10.2018 р. № 294/К-10 відповідач як на підставу не врахування зазначеного стажу послався на постанову Кабінету міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, де вказано, що «час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах підтверджується дипломами, а також довідками га іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання», а тому до страхового стажу враховано лише період навчання в Дніпропетровському державному університеті в період з 1979 по 1984 року. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1984 р. по 01.02.1990 р. позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, так як відсутні дані про перевід.
Надаючи правову оцінку обставинам справи в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1984 р. по 01.02.1990 р., колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до ст. 48 КЗпП України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою КМ України від 12.08.1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині оскарження, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано жодного документа на підтвердження наявності точного стажу у спірний період.
Вказаний довід колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції на підставі належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів встановлено, що позивач виконувала трудові обов'язки з 01.08.1984 р.
Натомість, відмова у позові призвела до очевидного виключення певного періоду трудової діяльності позивача, зокрема, до наступного запису трудової книжки, що суперечить встановленим обставинам справи.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно довідки архівного відділу департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради № 4146, 498 від 11.12.2018 р., документи з особового складу (кадрових питань) Державного комунального підприємства «Черкасизеленгосп» на зберігання до архівного відділу не надходили, місцезнаходження їхнє не відомо (а. с. 22).
Факт перейменування Черкаського РСУ зеленого будівництва на Черкаську міську контору зеленого господарства підтверджується відомостями трудової книжки та довідкою ЗАТ «Черкасизеленгосп» від 18.05.2010 р. (а. с. 20).
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зауважує, що позивач мала можливість скористатися службовим становищем та навмисно не відобразити певні відомості у своїй трудовій книжці як інспектор кадрів.
Однак у розумінні вищепроцитованої ч. 2 ст. 77 КАС України вказані обставини повинні бути доведені саме відповідачем поза розумним сумнівом.
В протилежному випадку у суду адміністративної юрисдикції відсутні підстави вважати записи у трудовій книжці позивача (чи відсутність певних записів) сумнівними.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту осбтавину, що позивач з 01.02.1985 р. займала посаду інженера та в подальшому також не обіймала посад спеціаліста з кадрів, що позбавляє колегію суддів вважати доводи відповідача в цій частині обґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для прийняття доводів апеляційної скарги позивача в якості належних.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.
У відповідності до ст. 139 КАС України наявні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача половини понесених ним судових витрат пропорційно до задоволених у розмірі (704, 80+1057, 20)/2=881, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині включенні до стажу періоду роботи з 01 серпня 1984 року по 31 січня 1990 року скасувати.
В цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в частині неврахування до страхового стажу періоду роботи з 01 серпня 1984 року по 31 січня 1990 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, місто Черкаси, вулиця Смілянська, 23) здійснити перерахунок трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та включити до нього період роботи з 01 серпня 1984 року по 31 січня 1990 року.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538, місцезнаходження: 18000, місто Черкаси, вулиця Смілянська, 23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 881, 00 гривень (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 29.07.2019 р.)