Справа № 810/1726/16 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М.
24 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Сорочка Є.О.
Федотова І.В.
при секретарі Білоус А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2016 року №0000931700.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 810/1726/16 задоволено та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у розмірі 5000 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване додаткове рішення скасувати. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що дана категорія справ відноситься до справ незначної складності відповідно, під час визначення обґрунтованості суми понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, судом не враховано співмірність витрат, складність справи та предмет доказування у даній справі. Крім того, скаржник зазначає, що рішення суду у даній справі було прийняте в порядку письмового провадження, а від позивача не вимагалось будь-яких доказів, для підтвердження правомірності його правової позиції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає судовому розгляду справи.
Від скаржника надійшло клопотання про заміну відповідача у справі № 810/1726/16 з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДФС у Київські області.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З вказаної правової норми вбачається, що заміну сторони по справі яка є юридичною особою можливо здійснити її правонаступником тільки у випадку припинення юридичної особи або її заміни у відносинах, щодо яких виник спір.
Наполягаючи на заміні відповідача по справі на скаржник посилається на реорганізацію Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Київській області, здійснену на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 237.
З огляду на зазначені вище обставини колегія суддів вважає за необхідне здійснити у справі № 810/1726/16 заміну відповідача з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДФС у Київській області.
У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Обставини, які враховуються судом під час вирішення питання про стягнення судових витрат визначено ст. 134 КАС України.
Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, ч. 7 ст. 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З аналізу ст. ст. 134, 139 КАС України вбачається, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 26 квітня 2016 року № 0000931700 та стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 613 грн. 75 коп.
Разом з тим, під час прийняття рішення по суті заявлених позивачем вимог судом не здійснено розподіл понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.
З матеріалів справи вбачається, що заява про розподіл судових витрат була подана до суду 27 лютого 2019 року, тобто у строк, визначений ч. 7 ст. 139 КАС України та містила докази понесених позивачем витрат.
Відповідно до ч.ч. 4 та 5 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що 04 травня 2016 року між позивачем та адвокатом Шипіциним О.В. був укладений договір про надання правової допомоги за № 04-05/2016, у порядку та на умовах якого адвокат зобов'язується надати клієнту (позивачеві) правову допомогу, пов'язану з будь-якими питаннями, які виникнуть у клієнта, у тому числі пов'язані з досудовим та/чи судовим вирішенням спірних взаємовідносин з третіми особами.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що розмір гонорару, що сплачується клієнтом на користь адвоката є конфіденційною інформацією та узгоджується окремо у додатковій угоді.
19 травня 2016 року між позивачем та адвокатом Шипіциним О.В. була укладена додаткова угода № 2 до договору № 04-05/2016, у якій сторони домовились, що адвокат надає клієнтові правову допомогу, пов'язану з підготування документів для подання адміністративного позову до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2016 року № 0000931700. Також адвокат здійснює представництво інтересів клієнта в Київському окружному адміністративному суді, судах апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду вказаної справи.
Розмір гонорару, що сплачується клієнтом на користь адвоката, сторони визначили у розмірі 5000 грн 00 коп.
26 лютого 2019 року складений акт приймання-передачі виконаних послуг до договору від 05 квітня 2016 року № 04-05/2016, відповідно до якого адвокат надав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв послуги, що стосувались правничої допомоги під час розгляду адміністративної справи № 810/1726/16.
27 лютого 2019 року позивачем здійснено оплату послуг адвоката у розмірі 5000 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 27 лютого 2019 року №б/н.
Оцінивши обсяг та характер правової допомоги, визначений в акті приймання-передачі виконаних послуг від 26 лютого 2019 року, суд першої інстанції дійшов висновку про їх відповідність предмету позову та характеру спірних правовідносин і визнав, що витрати на правову допомогу були співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим адвокатом часом і розміром майнових вимог у справі.
Розгляд справи № 810/1726/16 відбувався у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача, однак останнім не подавались заперечення або зауваження щодо поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат.
Стверджуючи про відсутність правових підстав для задоволення поданої позивачем заяви у тексті апеляційної скарги та заперечуючи проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката скаржник вказує на те, що справа розглядалась в порядку письмового провадження та не потребувала встановлення додаткових обставин, або надання позивачем доказів, що не відповідає обставинам справи № 810/1726/16.
Крім того, у тексті апеляційної скарги представник скаржника зазначає, що предметом судового оскарження є податкове повідомлення-рішення про стягнення з позивача транспортного податку у розмірі 25000 грн 00 коп.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи предметом судового оскарження є податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2016 року № 0000931700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61375 грн 00 коп.
Відповідно, під час розгляду справи скаржником не виконано його обов'язку, визначеного ч. 7 ст. 139 КАС України, стосовно доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу адвоката, що виключає можливість задоволення поданої Головним управлінням ДФС у Київській області апеляційної скарги.
З огляду на зазначені обставини справи колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача судових витрат.
Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Літвіна
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов
Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2019 року.