Справа № 580/1289/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк
Суддя-доповідач: Л.В. Губська
18 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області, викладену у листі № 29/Ш-40 від 06.03.2019 та у висновку від 06.03.2019 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності;
- скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 06.03.2019 про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення ІІ групи інвалідності.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України № 4 від 11.01.2016 про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутня обов'язкова умова на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, оскільки, причиною його звільнення є власне бажання, а не хвороба, що зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої доводи обґрунтовує тим, що положення статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» є дискримінаційними та такими, що ставлять його в нерівне становище по відношенню до колишніх поліцейських які звільнені зі служби через хворобу.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 16.08.1999 до 06.11.2015, а у подальшому з 07.11.2015 до 04.01.2019 проходив службу у Національної поліції України, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.
Згідно з витягом з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 04.01.2019 № 3 о/с майора поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 04 січня 2019 року звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 1133154 за результатами первинного огляду позивачеві з 14.01.2019 встановлено другу групу інвалідності. В якості причини інвалідності зазначено: Травми, так, пов'язані з виконанням службових обов'язків.
Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою про виплату одноразового грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Листом від 06.03.2019 № 29/Ш-40 Головне управління Національної поліції в Черкаській області відмовило позивачеві у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що при звірці даних його особової справи з наданими матеріалами встановлена невідповідність причин звільнення, за якою призначається одноразова грошова допомога відповідно до ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, оскільки був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням, а не за станом здоров'я, що є обов'язковою законодавчою умовою для призначення вказаної допомоги, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до положень статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом убезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
У статті 3 Закону № 580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктами 3 та 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Тобто, законодавець прямо зазначив, що лише звільнення особи зі служби в поліції внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), яке слугує підставою для визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після звільнення його з поліції є підставою для призначення та виплати відповідної одноразової грошової допомоги.
Відповідно до положень частини другої зазначеної статті порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Так, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII встановлено вичерпний та такий, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав призначення та виплати одноразової грошової допомоги. А тому якщо особу не було звільнено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, а саме через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, а звільнено з інших підстав передбачених даною статтею (в даному випадку за власним бажанням), то підстав для виплати одноразової грошової допомоги у відповідача немає.
Таким чином, суд встановив, що у позивача відсутня одна з обов'язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме, причиною звільнення ОСОБА_1 з поліції є власне бажання, а не через хворобу, що зумовлена травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідачем вірно враховано, що незважаючи на те, що позивачу з 14 січня 2019 року встановлено другу групу інвалідності, його звільнення зі служби в поліції відбулося не внаслідок захворювання, у зв'язку з яким йому визначено інвалідність, тому підстави для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах, зокрема, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня у справі № 296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 23 листопада 2018 року у справі № 822/962/18 про те, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що звільнення позивача зі служби в поліції було зумовлено виключно його власним бажанням, про що зазначено в наказі про звільнення та їм не заперечується.
Таким чином, підстави для призначення та виплати позивачу такої одноразової грошової допомоги, що передбачені п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII, відсутні.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доведено правомірність дій, щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
А.Г. Степанюк